Якщо ж роботодавець придбаває алкоголь для корпоративу самостійно, то виникають питання по акцизу.

У разі придбання і використання алкогольних напоїв для власного споживання, а не для подальшої її реалізації (тобто є кінцевими споживачами), отримання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у разі проведення корпоративних заходів для співробітників та / або партнерів не потрібно (ЗІР, категорія 113.03). https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41982

Безоплатне розповсюдження алкогольних напоїв під час проведення рекламних заходів, презентацій тощо для суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі без проведення розрахункової операції, тобто кінцеве споживання, не формує базу оподаткування акцизним податком (ЗІР, категорія 114.02). https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41627

До підприємства можуть застосувати фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 200 % вартості реалізованих (тобто розданих безоплатно) алкогольних напоїв, але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (МЗП), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817). Для обрахунку штрафних санкцій, передбачених ст. 73 Закону № 3817, використовується розмір МЗП на 1 січня того року, в якому виявлено порушення (див. ч. 1 ст. 73 Закону № 3817).

Крім того, особливо завзяті контролери ще можуть оштрафувати «за реалізацію алкоголю за цінами нижче мінімальних» на 100 % його вартості, але не менше 2 розмірів МЗП, встановленої на 1 січня (п. 25 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817).

Звісно, з усіма цими претензіями податківців можна посперечатися. Адже посилатися на ПКУшне визначення продажу товарів, класифікуючи здійснювану операцію з метою визначення її ліцензованості, підстав немає. Тут потрібно відштовхуватися від визначення терміна «роздрібна торгівля», під яким і в Законі № 481, і в Законі № 3817 розуміють «діяльність з продажу». А продаж у загальноприйнятому розумінні передбачає оплатну (!) передачу товарів.

Свій нюанс є і з мінцінами. Ми вважаємо, що до операцій з безоплатної роздачі алкоголю вони застосовуватись не можуть. Адже при безоплатному розповсюдженні товарів ніяких цін узагалі немає — ні менших, ні більших за мінімальні.

Втім, вступати в суперечки з фіскалами в ситуації, що розглядається, можливо, й не варто. Адже озвучених негативних наслідків можна уникнути іншим — простішим способом, підказаним ними самими. У згаданій вище консультації з БЗ 113.03 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41982

фіскали не заперечують проти того, щоб СГ, який не має роздрібної алкотютюнової ліцензії, використав придбані ним підакцизні товари для власного споживання

При цьому під власним споживанням вони розуміють роздачу алко- та тютюнових товарів на корпоративних заходах. Хоча, на наш погляд, як при пригощанні співробітників алкоголем на корпоративі, так і при його безоплатній передачі (даруванні) роздрібної купівлі-продажу не відбувається. Тому ліцензія не потрібна ані для першого, ані для другого випадку.

Та щоб не наражати себе на небезпеку, за відсутності ліцензії ліпше не світити роздачу алкоголю, а просто списати його в обліку на проведений корпоративний захід

У такому разі жодних питань щодо ведення вами неліцензованої діяльності у податківців не повинно бути. Цей варіант, між іншим, підійде для «юриків»-єдинників, яким узагалі заборонено мати справу з підакцизкою.

Але не забудьте забезпечити себе документами, що підтверджують факт проведення корпоративного заходу. З цією метою варто скласти план (програму) заходу, кошторис витрат, звіт про його проведення тощо. До звіту слід долучити первинні документи, що підтверджують усі витрати, понесені підприємством у зв’язку з проведенням новорічного заходу. Це можуть бути видаткові накладні, акти наданих послуг, чеки (якщо витрати оплачувалися готівкою), акти на списання ТМЦ тощо.

На необхідності документального підтвердження та відображення в первинних документах факту проведення корпоративних заходів наполягають і податківці

Раді допомогти, звертайтесь ще!