Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до пункту 2 статті 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами), здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами — підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність і мають місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території України, допускається лише після зміни податкової адреси на іншу територію України.

При цьому укладений договір (правочин), стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, згідно з чинним законодавством вважається нікчемним. Його нікчемність визначається законом, а не рішенням будь-якої особи.

Правові наслідки нікчемного правочину полягають у тому, що кожна зі сторін зобов’язана повернути іншій стороні все отримане за таким правочином у натурі. Якщо це неможливо (наприклад, у разі виконання робіт, надання послуг або користування майном), необхідно відшкодувати вартість отриманого за цінами, що діють на момент відшкодування.

Отже, співпраця з контрагентом, місцезнаходження якого зареєстроване на тимчасово окупованій території, не породжує для компанії інших юридичних наслідків, окрім визнання таких правочинів нікчемними.

Окрім цього, існують додаткові ризики:

Податкові ризики
Якщо компанія відображає у витратах вартість товарів, робіт чи послуг, отриманих від такого контрагента, податкові органи можуть виключити такі суми зі складу витрат і податкового кредиту з ПДВ. Це передбачено пунктом 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Правові ризики
Стаття 111-1 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за колабораційну діяльність. Хоча факт реєстрації юридичної особи на ТОТ не є автоматичним підтвердженням такого злочину, співпраця з нею може стати підставою для перевірок з боку державних органів, що може вплинути на ділову репутацію підприємства.
Фінансові ризики
Контрагенти з ТОТ втрачають можливість проводити транзакції через такі обмеження, встановлені Законом № 1207-VII:

на ТОТ не діють внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України;
заборонено переказ коштів між ТОТ та іншими територіями України;
на продукцію, вироблену на ТОТ, не може бути видано сертифікат українського походження;
заборонено залучення вкладів та надання позик у валюті держави-окупанта;
заборонено переміщення товарів, маркування яких свідчить про їх виробництво на ТОТ, окрім особистих речей.
Отже -
Відповідно до наведеного законодавчого регулювання, суб’єкт господарювання може укладати правочини з контрагентами з тимчасово окупованої території лише після зміни ними податкової адреси на територію, підконтрольну Україні.

Раді допомогти, звертайтесь ще!