Заголовок тимчасово відсутній

Оскільки у запитанні йдеться про засновників приватного підприємства, яке має статус юридичної особи, такі засновники не відповідають за зобов’язаннями створеної ними юридичної особи, якщо сам статут ПП не містить зворотного.

Згадки про таку форму власності, як приватне підприємство (ПП), містить ст. 113 Господарського кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n889 (ГКУ), який втратить чинність із 28.08.2025. За цією нормою ПП – це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи. При цьому жодних норм щодо меж та обсягу відповідальності для засновників (засновника) приватного підприємства, яке має статус юридичної особи, нині чинний ГКУ не передбачає.

На замітку! Відповідають за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення, винятково громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність за умови державної реєстрації їх як підприємців без статусу юридичної особи. Тобто йдеться про ФОПа, а не ПП (за ч. 2 ст. 128 ГКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n980). Оскільки у запитанні йдеться про засновників приватного підприємства, яке має статус юридичної особи, і, відповідно, вони як учасники (засновники) не відповідають за зобов`язаннями створеної ними юридичної особи.

У Цивільному кодексі України (ЦКУ) про приватні підприємства не згадується взагалі. Але є ч. 1 ст. 83 ЦКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n451), яка передбачає можливість створення юридичних осіб як в формі товариств, установ, так і в інших формах, встановлених законом.

Отже, приватне підприємство є юридичному особою. А згідно ч. 3 ст. 96 ЦКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n521) учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за його зобов’язаннями, а юридична особа не несе відповідальності за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Прикладами випадків, установлених законом, щодо відповідальності засновників (учасників) юрособи є:

· товариства з додатковою відповідальністю – учасники таких товариств несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства не всім своїм майном, але в певній його частині додатково до зроблених в статутний капітал вкладами (ст. 56 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n379);

· повні товариства – їх учасники солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном (ст. 119 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n687);

· командитні товариства – тут субсидіарну відповідальність несуть повні учасники, а вкладники (один чи кілька учасників) несуть лиш ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів (ст. 133 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n751).

Щодо приватних підприємств, додаткових застережень про відповідальність їхніх власників за зобов’язаннями підприємства немає. Тож за загальним правилом учасник або засновник юридичної особи (ПП) не несе відповідальності за її зобов’язаннями. Підтримують таку позицію і суди (див. постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 у справі №13/134-09 https://reyestr.court.gov.ua/Review/11825002, ВС від 06.11.2019 у справі № 607/3095/16-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/88601296).

Головне, щоб установчий документ (статут) приватного підприємства не містив положень, які передбачають, що:

· засновник (учасник) ПП відповідає за зобов'язаннями створеної ним юридичної особи усім своїм майном;

· приватне підприємство підпадає під ознаки одного з перерахованих вище господарських товариств, учасники яких несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями юрособи. Це можливо в тому випадку, якщо статут передбачає поділ статутного капіталу на частки, навіть якщо частка становить 100% статутного капіталу (див. позиції ВГСУ у постановах від 05.02.2009 у справі №13/120, від 15.10.2008 у справі №11/304/08 https://reyestr.court.gov.ua/Review/2670513).

Тож ретельно проаналізуйте статут підприємства, щоб визначити, чи можна прирівняти приватне підприємство до господарського товариства. Якщо дійдете висновку, що приватне підприємство має ознаки якогось господарського товариства, радимо внести зміни до статуту для усунення таких положень. Якщо установчий документ не містить положень про поділ статутного капіталу на частки, діє загальне правило: засновники юридичної особи не відповідають за її зобов’язаннями своїм особистим майном.

Раді допомогти, звертайтесь ще!