Заголовок тимчасово відсутній

За ПКУ 14.1.223. розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів;

Так, Закон "Про управління відходами" дає певні права підприємству у сфері управління відходами. Але екологічний податок - не є покаранням за порушення вимог Закону, він так би мовити існує окремо - тобто, реалізуючи свої права, ліцензоване підприємство одночасно може мати податкове навантаження з екологічного податку, як супутньої витрати за напрямком своєї діяльності., як і будь яке промислове підприємство.

І тут вирішальним буде як я і писала в минулій відповіді, чи зберігаються відходи як вторинна сировина, чи зберігаються для захоронення.

Є роз'снення в ЗІР, https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42286 який поливає світло на це питання.

Чи є платниками екологічного податку спеціалізоване підприємство, яке здійснює збирання відходів та тимчасово розміщує ці відходи на власних (орендованих) полігонах з їх виключною наступною утилізацією?

Ні, на спеціалізоване підприємство, яке здійснює збирання відходів та їх тимчасове розміщення на власних (орендованих) полігонах із виключною наступною утилізацією (відновленням), поширюється дія п. 240.5 ст. 240 Податкового кодексу України за умови, що процес утилізації передбачає механізм використання відходів як вторинної сировини.
Разом з тим, за ним зберігається обов’язок платника Екологічного податку за відходи, що утворюються в результаті утилізації зібраних ним відходів, як матеріальних, так і енергетичних ресурсів, шляхом захоронення і не передбачає подальшого оброблення (п.п. 13 п. 1 ст. 1 Закону України «Про управління відходами»).
Повна:
Чинним Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI (далі – ПКУ) передбачено віднесення до платників екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Екологічний податок) суб’єктів господарювання, які здійснюють «розміщення відходів» в розумінні п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст.14 ПКУ, як постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 ПКУ підставою для визначення суб’єкта господарювання платником Екологічного податку є здійснення таким суб’єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.
Не є платниками Екологічного податку суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ст. 240 ПКУ), що утилізується.
«Утилізація відходів», в розумінні Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», полягає у використання відходів як вторинної сировини.
Термін «утилізація відходів», в розумінні Закону України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320), поглинається терміном «відновлення відходів», оскільки сукупність операцій, які застосовуються до відходів в процесі відновлення, передбачає й їх використання в якості палива або іншого виробництва енергії (додаток 1 до Закону № 2320).
Таким чином на спеціалізоване підприємство, яке здійснює збирання відходів та тимчасове розміщення їх на власних (орендованих) полігонах із виключною наступною утилізацією (відновленням), поширюється дія п. 240.5 ст. 240 ПКУ за умови, що процес утилізації передбачає механізм використання відходів як вторинної сировини.
Разом з тим, за таким спеціалізованим підприємством зберігається обов’язок платника Екологічного податку за відходи, що утворюються в результаті утилізації зібраних ним відходів, як матеріальних, так і енергетичних ресурсів, шляхом захоронення і не передбачає подальшого оброблення (п.п. 13 п. 1 ст. 1 Закону № 2320)

Раді допомогти, звертайтесь ще!