Заголовок тимчасово відсутній

На підприємстві, де працівників необхідно забезпечити спеціальним одягом, слід правильно організувати облік видачі такого одягу, закріпити порядок його повернення або компенсації, а також дотримуватися чинного законодавства. Відповідно до пп. 165.1.9 Податкового кодексу України (ПКУ), вартість спецодягу, який надається роботодавцем у тимчасове користування працівникам, не включається до складу їхнього оподатковуваного доходу за умови, що це передбачено трудовими обов’язками або нормами колективного договору. Такий спецодяг є майном роботодавця, яке залишається у його власності після закінчення строку трудових відносин.

Для закріплення умов видачі та повернення спецодягу на підприємстві необхідно видати локальний нормативний акт, наприклад, наказ про забезпечення працівників спецодягом, а також розробити відповідне Положення або прописати ці умови в колективному договорі чи трудовому контракті. У цьому документі варто зазначити порядок повернення спецодягу при звільненні працівника або механізм компенсації залишкової вартості у разі неможливості повернення.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» зі змінами та доповненнями на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі – ЗІЗ), а також мийні та знешкоджувальні засоби.
Пунктом 5 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994 (далі – Постанова № 994), передбачено забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до норм, установлених законодавством про охорону праці та колективним договором або угодою (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв’язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).
Відповідно до п. 3 розд. ІІ Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України 29.11. 2018 № 1804, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12. 2018 за № 1494/32946 (далі – Вимоги) на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ за встановленими нормами, які для роботодавця є обов’язковим мінімумом безоплатної видачі ЗІЗ, з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання.
Придбані ЗІЗ є власністю роботодавця, вони обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню працівниками, зокрема у разі звільнення з підприємства (п. 6 розд. ІІІ Вимог).
З урахуванням викладеного, операції з надання працівникам ЗІЗ, необхідних для виконання ними професійних обов’язків, в межах переліку, затвердженого Постановою № 994, та передбачених у нормативно-правових актах з охорони праці за нормами безоплатної видачі працівникам ЗІЗ, не є операціями з постачання товарів.

Відповідно до пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ, якщо працівник не повертає спецодяг, залишковий строк використання якого ще не завершився, вартість такого майна розглядається як додаткове благо, яке підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором. У такому разі роботодавець відображає цю суму в додатку 4ДФ до податкового розрахунку з ознакою доходу «126».

Якщо працівник компенсує залишкову вартість спецодягу роботодавцю, така операція не підлягає оподаткуванню ПДФО. Але, виникає ПДВ-зобов'язання. Це підтверджується в ЗІР https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=34208 - У зв’язку з тим, що такий одяг не повертається платнику податку, то такий платник податку повинен нарахувати податкове зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 188 Податкового кодексу України.

Крім того, законодавство про охорону праці зобов’язує роботодавця забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), а недотримання цього обов’язку може призвести до застосування штрафів, зокрема, максимальний розмір штрафу, передбачений ст. 43 цього закону, становить 5% середньомісячного фонду заробітної плати підприємства за попередній рік.

Також порушення вимог законодавства про працю чи охорону праці може стати підставою для накладення штрафів на посадових осіб згідно зі ст. 41 КУпАП. Тому для уникнення непорозумінь роботодавцю необхідно уважно слідкувати за виконанням норм законодавства, чітко регламентувати всі процедури, пов’язані із забезпеченням працівників спецодягом, та документально оформляти кожен етап цього процесу.

Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом,спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту

Наказ про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту

Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв за формою МШ-7

Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв за формою МШ-6

Раді допомогти, звертайтесь ще!