Заголовок тимчасово відсутній

Ви правві в тому, що відшкодування вартості простою замовником може вважатися, виходячи з умов кожного конкретного догвору і як штраф, і як додаткова послуга, і праві в тому, що в першому випадку сума такого штрафу не є об'єктом поподаткування ПДВ, а в другому випадку, оскільки є послугою, обкладається ПДВ. Щодо витрат замовника, і в тому і в другому випадку вони звичайно будуть, але , якщо це штраф - це Дт948, тобто сплачені штрафи, пені , неустойки, тобто не входить до собівартості, а в другому випадку, оскільки є зазадлегідь передбачуваною двиверисифікованою частниою послуги, у замовника-платника вклчається до витрат на перевезення і до собівартості його основної операціїї.

Як ці впадки відрізнити? В першу чергу слід звернутися до умов догвору та до полоажень ЗКУ. Одразу можна сказати, що у разі, якщо умов взагалі не описано, то це буде штрафна санкція, бо саме таке визначення за замовчуванням витікає з положень ЦКУ.

У разі відсутності в договорі інших застережень оплачений простій є штрафом за невиконання замовником своїх зобов'язань за договором. Це випливає з норм ст. 920 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та ст. 307 Господарського кодексу України (далі — ГКУ). До того ж, ознакою того, що це є штраф слугує такий момент: якщо в договорі необхідність його оплати (зокрема, понаднормативного простою) визначена тією частиною договору, яка регулює відповідальність сторін - так, це штрафна санкція. У замовника сума штрафу обліковується на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» (Дт 948 Кт 631, 685)

На практиці простій часто не розглядається як порушення виконання зобов'язань, а як окрема послуга. В такому разі, за понаднормовий простій із вини замовника (або через незалежні обставини) у договорі перевезення може бути встановлений окремий тариф. Таким чином, оплата за простій розглядається як плата за додаткову послугу перевізнику. Жодних обмежень щодо переліку додаткових послуг, які може надавати перевізник згідно з договором перевезення вантажу автотранспортом, чинне законодавство не встановлює (абз. 2 ч. 2 ст. 908 ЦКУ), отже це цілком можливо.Про порядок оплати простою слід чітко зазначити в договорі або в додатку до нього. Рекомендується визначити, скільки коштує хвилина або година простою автомобіля. Нормативні терміни перевезення та інші операції (зокрема, навантажувально-розвантажувальні) можна встановити в заявці-замовленні на перевезення, оскільки вона є невід'ємною частиною договору. Їх перевищення сигналізуватиме про застосування іншого тарифу для оплати послуги.

Документами, які можуть підтвердити простій автотранспорту на митниці, є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), митна декларація (особливо якщо простій рахується подобово, оскільки митна декларація містить дати подання та завершення митного оформлення) тощо. У випадку, якщо митного оформлення не було, можливе оформлення листа (карти) простою.
Водій підтверджує простій перед своєю організацією — перевізником, а перевізник оформлює вимогу щодо оплати простою згідно з умовами договору перевезення. Це може бути оформлено додатковою угодою, актом (картою) простою або, якщо в договорі чітко визначено розмір штрафних санкцій, достатньо листа-повідомлення, оскільки умови вже зазначені в договорі, а лист підтверджує настання таких умов. На підставі листа може бути оформлена додаткова угода або акт.
У разі незгоди підприємство може звернутися до суду з оскарженням, а контрагент надаватиме свої докази щодо того, що простій дійсно мав місце.

Раді допомогти, звертайтесь ще!