Заголовок тимчасово відсутній

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 504 «Про відпустки» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n64 окремим категоріям осіб, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, належить додаткова щорічна відпустка за особливий характер праці. Максимальний термін такої відпустки становить 4 календарних дні за робочий рік.

Проте право на таку відпустку співробітник має, якщо він зайнятий в «особливих» умовах не менше половини тривалості робочого часу, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади (ч. 3 ст. 9 Закону № 504).

Перелік професій та посад, яким на підприємстві надається така відпустка та її тривалість затверджується додатком до колективного договору або окремим наказом у разі відсутності колективного договору.

Отже, відпустка надається тільки у разі, якщо її надання зазначено в нормативних актах роботодавця з погодженням з профспілкою (представником колективу). Тобто якщо положень або наказів про можливість надання таких відпусток працівникам немає, то притягнути до відповідальності підприємство буде складно.

Зовсім інша ситуація з додатковими соціальними відпустками на дітей. Надання таких відпусток гарантується ст.19 Закону №504, виплата компенсації обов’язкова при звільненні за нормами ст.24 Закону №504 та ст.83 КЗпП.

У разі надання працівником необхідних документів для використання цієї відпустки 1 раз на календарний рік або під час звільнення- роботодавець не може відмовити, навіть якщо такі відпустки не передбачені кол.договором або іншими локальними актами роботодавця.

Якщо працівнику буде не виплачена компенсація невикористаних соц.відпусток на дітей в день звільнення- за нормою ст.117 КЗпП роботодавцю необхідно буде нарахувати середній заробіток працівнику за весь час затримки виплати (не більше 6 місяців). Також роботодавцю загрожує штраф за нормою ст.265 КЗпП- 2МЗП за кожного працівника.

Раді допомогти, звертайтесь ще!