Заголовок тимчасово відсутній

Для табелювання мобілізованого працівника, як правило, використовують наявне у Типовій формі № П-5 умовне позначення «ІН» (цифровий код «22») — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов'язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул і т. ін.)

Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 10 червня 2015 року № 231/06/186-15 «Щодо працівників, призваних на військову службу» надало роз’яснення, що норма статті 119 КЗпП передбачає, що між роботодавцем та працівником зберігаються трудові відносини, а працівник лише увільняється від виконання виробничих або службових обов’язків. Водночас законодавством про працю обмеження для роботодавця щодо заміщення посади на період тимчасової відсутності основного працівника не встановлені. Отже, під час проходження основним працівником військової служби, на його місце може бути прийнято іншого працівника з укладенням з ним строкового трудового договору.Оскільки передбачити, який конкретно час основний працівник буде здійснювати військову службу неможливо, при укладенні строкового трудового договору, закінченням строку такого договору може бути настання конкретної події – день звільнення основного працівника з військової служби.

Частиною першою статті 91 КЗпП передбачено, що підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Отже, роботодавець може самостійно запроваджувати виплати мобілізованим працівникам з урахуванням норм статей 91 і 97 КЗпП та статті 15 Закону № 108. У зв’язку із цим розмір та порядок нарахування виплат мобілізованим працівникам має регламентуватися колективним договором підприємства. Якщо колективного договору не укладено, то ці питання має бути врегульовано наказом керівника, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). За своїм характером добровільні виплати, які здійснюються підприємством мобілізованим працівникам, є нарахуваннями за невідпрацьований час, котрі не передбачені чинним законодавством, й належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат (частина третя ст. 2 Закону № 108 та підп. 2.3.1 п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5).

Визначення розміру добровільних виплат мобілізованим працівникам можна здійснювати на основі середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувалася мобілізація працівника, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі — Порядок № 100).

Крім зазначеного підходу, підприємство може запровадити й інші підходи до встановлення розміру виплат, наприклад:

у розмірі 50 % (будь-якого іншого відсотка) від середньої заробітної плати;
у розмірі посадового окладу (тарифної ставки, окладу) чи 50 % (будь-якого іншого відсотка) від його розміру;
у розмірі мінімальної заробітної плати чи прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб;
у фіксованому розмірі в грошових одиницях.

Тобто, фактично може встановити в довільному розмірі. Такі виплати оподатковуються як звичайна зарплата , із тими ж самими податками та ЄСВ, із доплатою домінімального розміру ЄСВ, якщо нарахований ЄСВ менше мінімального. В загальному випадку достатньо наказу керівника, ао як зазначено вище, може бути передбачено в колдоговорі.

Добровільні виплати мобілізованим працівникам є витратами підприємства і у бухобліку відображатимуться проведенням: Дт 949 Кт 661.

Також добровільна виплата знаходить своє відображення в єдиній звітності як звичайна зарплата, а саме: в додатку 4ДФ за ознакою «101» та в Додатку 1 з КЗО «1», з зазначенням кількості календарних днів перебування платника податку (мобілізованого працівника) у трудових відносинах в графі 14.

Раді допомогти, звертайтесь ще!