Заголовок тимчасово відсутній

Калькуляція може бути нормативною - яка вам очевидно не підходить. А може бути позамовною - в випадках індивідуального виробництва, коли кожний раз собівартість буде різна, а також можливо що і склад продукціїї також.

Об’єктом калькулювання виступає виробниче замовлення, тобто витрати на виробництво обліковуються за кожним замовленням окремо. Підприємства з дрібносерійним виробництвом, особливо, якщо продукція яка виготовляється є унікальною або хоча б істотно відрізняється від продукції інших замовлень; виробництвом складної та великої продукції (виробів); виробництвом з досить тривалим технологічним циклом, зазвичай використвують саме цей метод обліку витрат. Позамовний метод широко використовують у літакобудуванні, важкому машинобудуванні, суднобудуванні, меблевій промисловості, будівництві, науці та інтелектуальних послугах (аудит, консультування), ремонтних роботах тощо. Незважаючи на вище сказане недоліки в даного методу також є, сюди можна включити:

1.Повну собівартість замовлення при позамовному методі загалом можна буде визначити вже після того, як воно буде закінчено. При цьому в серійному виробництві часто не калькулюють собівартість кожного виробу, що входить до замовлення. Звідси випливає і другий недолік.

2.Зважаючи на неможливість складання звітної калькуляції до закінчення виконання робіт виникають проблеми з організацією оперативного контролю та аналізу рівня витрат підприємства загалом та його окремих цехів, а також спричиняє необхідність застосування умовної оцінки при оприбуткуванні з виробництва окремих виробів у разі часткового виконання виробничого замовлення;

3.Громіздкість та складність інвентаризації незавершеного виробництва. Кожне замовлення оформляється карткою аналітичного обліку, в ньому в обов’язковому порядку повинні бути зазначені: найменування, кількість і тип виробів, замовник, строк виконання, цехи виконавці та планову собівартість. Всі витрати, що відображені в картці повинні збігатися з даними первинних документів та відображатися на рахунку 23 «Виробництво» до закінчення виконання даного замовлення. Після закінчення виготовлення виробу, замовлення закривається, і вже не відпускаються матеріали і нарахування заробітної плати за ним. Прямі витрати в даному випадку групуються за кожним замовленням окремо на підставі первинних документів, в яких зазначено виробіток, витрату матеріалів тощо.

Непрямі витрати, перед включенням до собівартості конкретного замовлення розподіляють пропорційно прийнятій базі розподілу. Зазвичай фактичну собівартість замовлення за цим методом визначають тільки після закінчення виготовлення виробів або робіт (незалежно від тривалості їх виготовлення) шляхом підсумовування всіх витрат за цим замовленням. До цього моменту вся сума витрат за всіма незакінченими замовленнями є собівартістю НЗВ .

Раді допомогти, звертайтесь ще!