Заголовок тимчасово відсутній

Щодо Норм. Норми №43 щодо витрат палива не діють із 2 листопада. І оскільки загальнодержавних норм витрат немає, у підприємств є свобода вибору, що саме вважати за норму. Тож суб'єктам господарювання варто зафіксувати власним наказом своє рішення. Допомогти в цьому можуть оприлюднені ДП «ДержавтотрансНДІпроект»:

- Методичні рекомендації з нормування витрат палива, електричної енергії, мастильних, інших експлуатаційних матеріалів автомобілями та технікою (https://insat.org.ua/files/services/ldvpe/6/metod.pdf)

- Базові норми витрат (доповнення до Методичних рекомендацій) (https://insat.org.ua/files/services/ldvpe/6/baz.pdf)

Або ж можна замовити у цьому держпідприємстві розроблення тимчасової індивідуальної базової лінійної норми витрати палива. ДП є фаховим інститутом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України у галузі автомобільного транспорту.

Звісно, Методрекомендації та Базові норми не є обов'язковими для використання підприємствами, адже це не нормативно-правовий акт, виданий уповноваженим органом влади. Це лише орієнтири і чи звертати на них увагу - власна справа кожної юридичної особи.

Тож у разі вирішення підприємством їх використовувати можна затвердити це наказом на поточну дату прийняття рішення.

А хто цього не забажає, й далі може орієнтуватися на свої внутрішні затверджені документи щодо норм списання.

https://7eminar.ua/events/2655/4458

Якщо підприємство укладає договір з постачальником пального, то розрахунки за пальне здійснюються безготівково. В цьому випадку ТЗ можуть заправлятися на АЗС:

• за відомостями;
• за талонами;
• за паливними картками.

Первинним документом, на підставі якого списується пальне та паливно-мастильні матеріали, є подорожній лист автомобіля або інший подібний йому документ.

Подорожні листи автомобілів не обов’язково складати щодня. Це може бути і накопичувальний документ – за тиждень, 10 днів, місяць тощо, але не рідше одного разу на місяць.

Форма подорожніх листів має відповідати вимогам чинного законодавства щодо оформлення первинних документів та мати всі обов’язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення №88. Тобто для списання ПММ суб’єкт господарювання має право використовувати власно розроблену форму первинного документа з усіма обов’язковими його реквізитами. Головне — у такому документі має бути зафіксовано фактичну кількість витрачених ПММ та мету, з якою їх було використано. Госпсуб’єкт може затвердити форми подорожніх листів на свій розсуд внутрішнім розпорядчим документом (наприклад, положенням про списання ПММ, положенням про використання службових ТЗ тощо).

Радимо у подорожніх листах наводити й дані спідометра, пробіг у кілометрах, витрачену кількість ПММ — це дасть змогу легко пройти перевірку і не доводити перевіряльникам очевидні речі.

Документальною підставою для списання пального, як правило, є акт списання. Або інший первинний документ, форму якого підприємство може розробити самостійно, але з наявністю всіх обов’язкових реквізитів, визначених ст. 9 Закону про бухоблік. У цьому документі слід навести обсяги використаного пального за той період, за який списується пальне, які своєю чергою визначені за даними подорожніх листів автомобілів. Для списання використаного пального слід складати окремі акти за кожним автомобілем, оскільки автомобіль – це окреме «місце зберігання» ТМЦ (пального). Те, як часто складати такі акти, підприємство вирішує самостійно, з урахуванням власних можливостей або потреб.

Раді допомогти, звертайтесь ще!