Заголовок тимчасово відсутній

Оферта — це письмове або усне вираження однією особою готовності укласти угоду, адресоване іншій особі або колу осіб із зазначенням конкретних умов співпраці.

Оферта – це пропозиція укласти договір іншій стороні. У такій пропозиції мають бути два елементи (див. ч. 1 ст. 641 ЦКУ):

• істотні умови договору (угоди), яка пропонується;
• намір особи, яка зробила пропозицію, бути зобов’язаною, якщо інша сторона приймає таку пропозицію.

Оферта може бути усною та письмовою. Прийняття оферти, після якого угода вважається укладеною, називають акцептом. Угода вважається укладеним тоді, коли акцепт оферти набуває чинності. Як правило, у такий спосіб укладаються договори купівлі-продажу товарів і послуг.

Ще оферту називають:

• пропозицією про угоду (англ. – contract proposal);
• пропозицією укласти договір (англ. – proposal for concluding a contract).

У відносинах оферти є дві сторони:

оферент – сторона, яка пропонує укласти угоду, надсилаючи оферту (продавець);
адресат – сторона, яка отримує оферту, та має право укласти договір шляхом акцепту оферти (потенційний покупець).

Оферта може бути:

1. індивідуальна – адресована одному покупцю. Якщо така оферта надсилається кільком покупцям, то її слід розглядати як кілька індивідуальних оферт;
2. публічна – адресована всім і кожному.

Використання індивідуальних оферт є поширеною практикою у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД). Однак індивідуальна пропозиція укласти договір (оферта) може використовуватися й у внутрішній діяльності також (див. ст. 641 Цивільного кодексу України, далі – ЦКУ).

Наприклад, офертою можна вважати:

• супровідний лист і проєкт повноцінного договору окремо, які надсилаються продавцем. У листі є пропозиція укласти надісланий договір та час на відповідь покупця;
• договір-оферта, коли оферта вписана безпосередньо у проєкт договору. У такому разі там є опис всього того, що отримає клієнт підписавши договір, але на відміну від звичайного договору, такий договір-оферта відрізняється наявністю у кінці спеціального розділу «Прийняття умов (акцепт)», у якому може бути, наприклад, такий текст: «Прийняття умов. Підписуючи нижче, Клієнт повністю приймає дану пропозицію укласти договір» (англ. – Acceptance. By signing below, Client accepts this proposed contract in its entirety»);
• інвойс (рахунок-фактура), який виставлений потенційному покупцю. Інвойс має кількість і ціни товарів (послуг), а його оплата вважається акцептом з подальшим обов’язком продавця поставити товар / надати послуги (див. далі про акцепт). Інвойс слід розглядати як різновид оферти, так як він відповідає визначенню оферти у ч. 1 ст. 14 Конвенції ООН.

Офертою може бути також:

• лист з викладеними в ньому істотними умовами угоди. Підходить для простих ситуацій. Інформації в такому листі більше, ніж в інвойсі, але менше, ніж у договорі-оферті;
• буклет-оферта з інформацією про продавця, описом можливих умов контракту, ціни, права та обов’язки сторін, строки виконання. По-суті, це різновид договору-оферти, але з кольоровим оформленням, певними елементами презентації, фотоматеріалами, візуалізацією тощо.

Раді допомогти, звертайтесь ще!