Заголовок тимчасово відсутній

Відрядження є, якщо є відповідний наказ (навіть на 1 день). У такому разі треба виплачувати і добові, і зберігати заробіток у розмірі не нижче середнього (ч.2, ч.4 ст.121 КЗпП - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719).
Але підприємство може не оформлювати відрядження в цьому разі, і цей день вважатиметься і оплачуватиметься, як звичайний робочий день для директора.
Комерційні підприємства вправі сформулювати своє визначення відрядження у внутрішньому положенні про відрядження.
Службове відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи й організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Таке визначення «відрядження» містить п. 1 р. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text).
Оскільки Інструкція №59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text) не поширюється на госпрозрахункові підприємства, їм це визначення варто прописати у власному Положенні про відрядження, затвердженому керівником підприємства.
У цьому разі, у власному положенні про відрядження можна додати, що поїздки на певну відстань (наприклаж, до 100 чи 200 км, чи такі, як не потребують ночівлі, тобто на один день із поверненням того ж дня тощо) не вважаються відрядженням. І в такому разі наказ про відрядження не складається, відповідно відрядження не оплачується відповідно до правил, визначених ст.121 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719). Це буде звичайний робочий день працівника.

Раді допомогти, звертайтесь ще!