Заголовок тимчасово відсутній

Основні норми в ЗУ №851 та ПКУ (ст.187).

Прямої норми про необхідність передбачення ЕДО між партнерами немає. Однак, слід врахувати, що якщо доведеться підтверджувати юридичну значимість е-первинки перед податковою, то може виникнути ситуація, що фіскали забажають перевірити чи передбачений електронний спосіб підписання між партнерами договірними відносинами. І ось для прикладу, в одному із кейсів, Ваші колеги повідомили про наявність ситуації, коли податкова відмовляє у розблокування ПН, адже договір підписаний через Медок і в ньому немає такого уточнення. Тому я рекомендую дотриматися принципу фіксування ЕДО у договірних відносинах та переліку співробітників чиї ЕЦП/КЕП будуть при цьому використовуватися.

Хоча, чинне законодавство прямо не вимагає, щоб сторони додатково погоджували в договорах можливість використання ЕЦП для підписання документів. Водночас деякі фахівці вважають, і я притримуюся цієї позиції, що необхідність погодження випливає з вимог ч. 3 ст. 207 ЦКУ (див. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15). Що б там не було, це варто зробити принаймні з двох причин. По-перше, частина сервісів, які забезпечують можливість обміну ЕД, передбачають, що відповідний сервіс використовують обидва контрагенти. І навіть якщо ви вирішили обмінюватися ЕД просто електронною поштою, сторонам, як мінімум, необхідно знати актуальні електронні адреси одна одної. По-друге, деякі питання, пов’язані з механізмом обігу ЕД, мають альтернативні варіанти поведінки (або законодавство прямо віддає їх на відкуп сторін, або ж вони просто не врегульовані).

Ураховуючи це, у договорі (додатковій угоді до нього) варто застерегти такі моменти:
1. сервіс, за допомогою якого сторони планують обмінюватися ЕД;
2. актуальні адреси електронної пошти сторін;
3. пріоритет документів у випадках наявності для тієї самої операції двох різних ЕД або різних ЕД і документа на папері (зауважу: у разі якщо Ви створюєте ідентичні за документарною інформацією та реквізитами ЕД та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (ч. 3 ст. 7 Закону № 8511, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text).
Частина 1 статті 8 Закону 851 чітко визначає статус та юридичну силу електронного документа. Так, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

На е-документах є декілька дат: дата складання, надсилання, дати накладення ЕЦП/КЕП сторонами. В бухгалтерському та податковому обліку орієнтуємося на дату складання е-документу, не на дату підписання. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам" від 03.06.2021 р. № 1525-IX надана чітка відповідь.

У зміненій ст. 187 ПКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17?) визначено, що для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, є дата, указана в самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text), незалежно від дати накладення електронного підпису. Тобто для цілей бухгалтерського обліку датою виникнення податкових зобов'язань визначають саме складання документа. Водночас зауважимо, що юридичної сили документ набирає лише після його підписання.

Раді допомогти, звертайтесь ще!