Заголовок тимчасово відсутній

Використання водіями у відрядженні чи в поїздках які не є відрядженням корпоративних карток потрібно проводити, як розрахунки з підзвітними особами.

Дата передачі довіреній особі самої КПК не вважається датою видачі коштів під звіт держателеві картки. Датою видачі коштів під звіт буде саме дата зняття / безготівкового списання коштів з корпоративної картки.

Тобто для виплати добових та компенсації інших витрат у відрядженні достатньо наказу про відрядження.

А от для неоподаткування добових ПДФО та ВЗ – треба підтвердити фактичне перебування працівника у відрядженні.

Із 01.04.2023 року фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні) – пп.170.9.1 ПКУ (zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

Якщо подібних документів не буде для підтвердження факту перебування працівника у відрядженні (у т.ч. у разі призупинення відрядження на період тимчасової непрацездатності), виплачені добові потрібно оподаткувати ПДФО та ВЗ.

При цьому, що відноситься до «та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні)» не пояснено ні в ПКУ, ні на рівні роз’яснень ДПС.

За відсутності названих документів (якщо наприклад, відрядження було на один день і на службовому авто тощо), на нашу думку, факт перебування у відрядженні, на нашу думку, має підтверджувати двосторонній (посвідчення про відрядження, де є печатка приймаючої сторони, накладна, ТТН, шляховий лист із роздруківками маршруту з GPS-навігатора – це буде більш об’єктивним доказом того, що працівник не зловживав і не склав подорожній лист без відсутності факту службової поїздки тощо), а не односторонній документ (наприклад, внутрішній звіт про відрядження, який складає сам відряджений працівник тощо).

Якщо оподатковуваного доходу чи перевитрат добових (понад 670 грн чи 80 євро на добу) немає – то в цьому разі складати «податковий» авансовий звіт (за формою, затвердженою наказом №841 не потрібно. Для відображення витрат підзвітних працівників достатньо скласти бухдовідку чи зведений звіт.

Ураховуючи формулювання нової редакції п.170.9 ПКУ (zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17, із 01.04.2023 року складання авансового звіту за формою згідно з наказом №841 – (zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1248-15 - у всіх випадках (і коли є оподатковуваний дохід, і коли його немає) – для податківців може бути знаком того, що є об’єкт оподаткування ПДФО та ВЗ. Тому, на нашу думку, якщо бажаєте для внутрішніх управлінських цілей і дисципліни персоналу продовжити складання підзвітними особами звіту, для випадку, коли немає оподатковуваного доходу або немає підстав для складання авансового звіту, можна розробити окрему форму і строк подання для неоподатковуваних ПДФО та ВЗ типів підзвітних операцій враховуючи нововведення, які набули чинності з 01.04.2023. Цей звіт можна назвати, наприклад Зведений звіт про використання підзвітних коштів у випадках, коли відсутній оподатковуваний дохід. Його можна скласти на базі існуючого авансового звіту, але прибрати звідти зайві дані і реквізити. Строки подання працівниками такого звіту – можете встановлювати власні – у внутрішньому положенні про відрядження. Строки подання такого Зведеного звіту підприємство встановлює на власний розсуд.

У якості альтернативи – можна використовувати замість цього бухдовідку. Тобто, у бухобліку витрати на відрядження відображають на підставі бухдовідки чи зведеного звіту (якщо немає оподатковуваного доходу) чи авансового звіту (якщо є оподатковуваний дохід). Раді допомогти, звертайтесь ще