Заголовок тимчасово відсутній

Щорічна відпустка наперед (основна і додаткова) в повній тривалості може надаватися працівнику в перший рік роботи після безперервної роботи тривалістю шість місяців на підприємстві. Винятковими є лише випадки вказані в частині 7 статті 10 Закону про відпустки — коли щорічна відпустка може надаватися за бажанням працівника до настання цього 6-місячного терміну безперервної роботи.

За другий та наступні робочі роки щорічні відпустки надаються працівникам у будь-який робочий час відповідного робочого року. Тобто, відпустка наперед може надаватися як працівникам, які працюють до одного року в організації, так і працівникам з тривалим стаж роботі на підприємстві.

При звільненні працівник, який взяв відпустку наперед, має повернути кошти, які він отримав за дні відпустки, що були надані за невідпрацьовану частину робочого року.

Статтею 127 КЗпП передбачено випадки, за яких можна провадити відрахування із заробітної плати у разі використання відпустки наперед. Також на законодавчому рівні установлено право роботодавця утримувати із заробітної плати працівника кошти, які йому нараховувалися як «відпускні» не невідпрацьовану частину робочого року.

Водночас цими самими законодавчими нормами передбачено перелік випадків, коли не можна утримувати кошти із зарплати працівника при отриманні відпустки наперед.

Перелік підстав звільнення, за яких не відраховуються кошти із заробітної плати, визначені статтею 22 Закону про відпустки та статтею 127 КЗпП, — дещо різняться. Тому варто брати до уваги «зведений» перелік підстав. Інший підхід до застосування правових норм звужуватиме зміст і обсяг наданих працівникам норм.

Також варто пам’ятати, що у випадку смерті працівника, відраховування із заробітної плати за дні відпустки, які не були відпрацьовані, — не провадиться. Раді допомогти, звертайтесь ще