Мінімальна база ПДВ: як уникнути податкових сюрпризів

При продажу товару нижче його вартості необхідно враховувати мінімальну базу для ПДВ. Існує два основні підходи до її визначення. Вибір варіанту впливає на суму податкових зобов’язань, тому важливо враховувати особливості кожної операції. Остаточне рішення залежить від вашого підходу до оподаткування та податкових ризиків

Податкова експертка Мар'яна Кавин у своєму Telegram-каналі розповіла про важливий аспект обчислення ПДВ – мінімальну базу оподаткування. Вона розглянула ситуацію, коли товар купується за одну ціну, а продається за значно нижчу.


Наприклад, ви придбали товар за 100, а продаєте за 1. Можна так? Звісно можна, адже ціна – це справа сторін договору! Важливо розуміти податкові наслідки такої операції.


І давайте ми розберемо приклад із продажем товару


Ви придбали товар за 120 у тому числі ПДВ 20%, плюс понесли витрати на доставку 12, в тому числі ПДВ 20%. Оприбуткували товар на суму 120/1,2+ 12/1,2 = 110. Все вірно?


Отже, первісна вартість 110, а купили товар за 100

Питання: якщо у майбутньому товар продаєте за 60 в тому числі ПДВ 20%, чи будете нараховувати ПДВ на різницю між мінімальною базою та договірною? Якщо так, на яку суму:

Варіант 1


  1. 60/1,2=50*20%=10 ПДВ зобов'язання контрагента
  2. 100-50=50*20%=10 ПДВ на умовний продаж
  3. Разом ПДВ зобов'язання 20


Варіант 2


  1. 60/1,2=50*20%=10 ПДВ зобов'язання контрагента
  2. 110-50=60*20%=12 ПДВ на умовний продаж
  3. Разом ПДВ зобов'язання 22


Підсумуємо кожен з варіантів


Варіант 1 передбачає, що мінімальну базу рахуємо між договірною та сумою придбання товару, яку ми заплатили постачальнику товару без урахування витрат «по дорозі»


Варіант 2 – це різниця між договірною та первісною. А первісна іноді може дорівнювати вартості товару, а іноді, як у нашому прикладі бути більшою на суму витрат, як ми понесли «по дорозі». Від моменту придбання до моменту використання товару за призначенням


На користь якого варіанта норми ПКУ?

На жаль, прямої відповіді з норм ПКУ не випливає


Адже, у разі продажу товарів - для цілей визначення мінімальної бази оподаткування ПДВ слід взяти вартість «ПРИДБАННЯ». Ні в ПКУ, ні в НП(С)БО визначення терміну відсутнє. Натомість в НП(С)БО 9 «Запаси» знайдемо визначення первісної вартості, а це не зовсім вартість придбання


На думку Мар'яни Кавин, при визначенні ціни «придбання» слід орієнтуватися на фактурну (договірну) вартість

А що податківці думають на цю тему?

Для імпортованих товарів - для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом – виходячи з їх договірної вартості але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості (ЗІР, категорія 101.07).


І ось тут не потрібно плутати «митна вартість» із первісною вартістю - це різні речі.


Митна вартість визначається брокером та служить «віртуальною» базою для нарахування ПДВ та мита при імпорті.


А первісна - це вартість придбання, а саме: фактурна+доставка+усі інші «примочки» по дорозі.

А яка судова практика?

Є цікаве рішення суду, де суд за ціну придбання пропонує брати «первісну».


Ось фрагмент із рішення - Сумський окружний адмінсуд (справа №818/1169/16):


Діючий Податковий кодекс України не містить тлумачення терміну «ціна придбання». При вирішенні цього питання суд виходить з такого. Наведеним вище порядком визначення бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів, визначених пунктом 188.1 ПКУ передбачено, що база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку.


Відповідно до пп. 14.1.9 ПКУ балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації, тобто усі витрати, пов'язані як з придбанням, так і доведенням до стану, в якому необоротні активи придатні для використання.

Враховуючи, що порядок визначення бази оподаткування як товарів/послуг, так і необоротних активів регулюється однією нормою ПК України, суд вважає необхідним визначати базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за аналогією з оподаткуванням необоротних активів та включати до бази не виключно суму, сплачену постачальнику, а всі витрати на придбання та доведення товарів до стану, придатного для подальшого використання.

Сплативши продавцю вартість товарів, визначену контрактом, та не здійснивши митне оформлення таких товарів зі сплатою необхідних платежів, позивач не мав можливості подальшого їх використання у власній господарській діяльності. За таких обставин, висновок відповідача про реалізацію товарів за ціною нижчою від ціни придбання та порушення при цьому вимог п. 188.1 ПКУ є правомірним.





Джерело: Мар'яна Кавин

Отримуйте щодня свіжі новини та корисні подарунки 🎁👇