Податковий орган провів камеральну перевірку платника ПДВ, за наслідками якої прийняв податкове повідомлення-рішення, яким збільшив платникові податкові зобов’язання з ПДВ. Платник податків (позивач) оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду.
В суді, податківці вказували, що під час проведення камеральної перевірки ними використовувались виключно дані, зазначені у податкових деклараціях Товариства, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість та Єдиного реєстру податкових накладних, що виключає необхідність проведення документальної перевірки за участі платника податку.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що встановлені відповідачем (органом ДПС) обставини щодо не включення до складу податкових зобов`язань суми ПДВ по зареєстрованим податковим накладним, що призвело до заниження податкових зобов`язань, тобто, декларування податкових зобов`язань не в повному обсязі, свідчать про наявність розбіжностей між даними, що містяться у податковій звітності позивача, та даними ЄРПН, що є підставою для вчинення дій з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог п. 201.10 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)
ВС проаналізував приписи ПКУ та дійшов наступних висновків.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом:
- арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо);
- перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків;
- правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).
Отже, при збільшенні суми грошового зобов`язання ПДВ на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковим органом було порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, що, своєю чергою, доводить протиправність такого податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього.