Батько дитини (позивач) звернувся з позовом до суду щодо бездіяльності відділу державної виконавчої служби. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивач отримав від державного виконавця розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому не враховано сплату ним аліментів у добровільному порядку безпосередньо на картковий рахунок дитини.
Факт сплати аліментів (у розмірі 1/4 частини доходів боржника, що був присуджений судом) за відповідний період, підтверджується випискою щодо надходження за картковим рахунком та двома квитанціями про переказ коштів.
Крім того, батько не знав про відкриття виконавчого провадження та про реквізити рахунку, на який державний виконавець вимагав сплачувати аліменти.
Справа дійшла до Верховного Суду (далі – ВС). ВС проаналізував норми законодавства, зокрема ст. 179 Сімейного кодексу України та вказав на таке.
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Також ВС, зокрема, зауважив наступне:
- дієздатність фізичної особи пов`язана з такими її невід`ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦКУ з урахуванням їх віку та психічного стану здоров`я;
- обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює, як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності;
- фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною;
- з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.
Разом із тим, у цій справі, батько самостійно перераховував аліменти на картку доньки без зазначення платежу, тобто не було чітко вказано, що це – аліменти. У цій справі, суди встановили, що факт перерахування коштів неповнолітній доньці підтверджується випискою, щодо надходження за картковим рахунком та двома квитанціями про переказ коштів. Втім, боржникам потрібно бути уважними до таких деталей.
Наразі, практика ВС вказує на те, що не ідентифіковані платежі можуть бути враховані як аліменти, якщо є докази, що ці кошти були призначені саме на утримання дитини.
Джерело: постанова ВС від 13.06.2024 у справі № 760/17498/22