Чи має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день працівник, який працює дистанційно

Працівник, який працює дистанційно, самостійно обирає робоче місце, відповідає за його безпеку та має свободу розподілу робочого часу. Якщо працівникові передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (наприклад, за ненормований робочий день), він зберігає це право, навіть працюючи дистанційно

0

47

Відповідно до ч. 1 ст. 60–2 Кодексу законів про працю України

дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно із ч. 4 ст. 60–2 КЗпП у разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.


Відповідно до ч. 5 ст. 60–2 КЗпП при дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються ПВТР, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП. Тобто обов’язок щодо дотримання загальної тривалості робочого часу покладається на самого працівника.


Дистанційна робота, як і робота за гнучкого режиму робочого часу, не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 11 ст. 60 КЗпП).

Отже, якщо працівникові, який працює на певній посаді (за певною професією), колективним або трудовим договором передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (зокрема, за ненормований робочий день), він матиме право на таку відпустку, навіть якщо робота виконуватиметься дистанційно (вдома).

Джерело: Держпраці

0

47