Коректність проведення курсових різниць в бухгалтерському обліку

За цією операцією курсову різницю визначайте на дату оплати за монетарною заборгованістю в межах оплаченої суми, відображаючи її окремими доходними/витратними проводками, а згорнуте відображення в програмі допустиме лише тоді, коли воно не змішує різні інвойси й види заборгованостей і підсумкова сума курсових різниць збігається з розрахунком за кожною монетарною статтею.

Обґрунтування

1. Коли і за чим рахувати курсові різниці. Заборгованість покупця/перед покупцем в іноземній валюті є монетарною статтею, тому курсові різниці за нею визначають на дату балансу та на дату здійснення господарської операції з її погашення (оплати) згідно з НП(С)БО 21. Це означає, що при частковій оплаті ви розраховуєте курсову різницю саме по тій частині заборгованості, яка погашається в день оплати, виходячи з курсу на дату первісного визнання доходу/зобов’язання і курсу на дату надходження коштів.

2. Типові проводки при частковій оплаті. Для експорту (дохід у євро, оплата пізніше) типова схема така:

   Зміст операції	Дт	Кт	Пояснення
   Визнано дохід та дебіторську заборгованість за ВМД за курсом НБУ на дату оформлення (30.07)	362	702	Сума в євро × курс 51,0812
   Отримано часткову оплату в євро (19.08) за курсом НБУ на дату надходження	312	362	У гривнях за курсом 51,8304
   Відображено курсову різницю за погашеною частиною заборгованості (якщо курс на 19.08 > курсу на 30.07 — дохід, якщо менший — витрати)	362 / 945	714 / 362	Різниця між оцінкою погашеної частини боргу за двома курсами × сума євро

   Доходи від операційної курсової різниці відображають на Кт 714, витрати — на Дт 945, що відповідає підходу до обліку курсових різниць за операційною діяльністю.

3. Чи можна показувати курсові різниці «згорнуто». Нормами обліку вимагається розрахунок курсових різниць за кожною монетарною статтею (окремою заборгованістю/валютним залишком), а не в цілому по всіх операціях, проте у проводках дозволено показати вже підсумкову суму за день по кожній статті. Некоректно:

   • змішувати в одному «згорнутому» розрахунку різні інвойси, за якими окремі борги;
   • згортати аванс (немонетарну частину) і заборгованість за відвантаженням (монетарну);
   • змішувати операційну та неопераційну валюту.

   Коректно, якщо у вас по одному інвойсу й одній монетарній статті програма рахує курсову різницю і відображає її однією сумою (одна проводка Дт 945 – Кт 362 або Дт 362 – Кт 714), а внутрішній розрахунок збігається з формулою: сума валюти × (курс на дату оплати – курс на дату первісного визнання).

4. Податкові наслідки. Для платника податку на прибуток курсові різниці, відображені в бухобліку як доходи (714) та витрати (945), входять до фінансового результату, який є базою оподаткування відповідно до розділу ІІІ Податкового кодексу України. Для юрособи на єдиному податку дохід від позитивних курсових різниць від валюти на рахунках збільшує базу ЄП, а від’ємні різниці не зменшують її, оскільки в дохід включають лише грошові надходження, що підпадають під визначення в п. 292.1 ПКУ.

У вашій ситуації перевірте, щоб у «Діловоді» курсові різниці рахувалися окремо по цій конкретній заборгованості в євро, а «згорнуте» відображення в обліку лише агрегувало правильні розрахунки, не змішуючи інші операції.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?