Облік ПДВ: аванси і ризики при розрахунках за договорами

1. Ні, Продавець не має права вважати цей платіж другою подією.

Оскільки в призначенні платежу чітко зазначено конкретну цільову оплату («Специфікація/рахунок №2»), з позиції податкового обліку цей платіж є окремою першою подією (авансом) під Специфікацію №2, на яку обов’язково складається нова ПН. Ігнорування виписки ПН призведе до невизнання податкового кредиту в Покупця та нарахування Продавцю штрафів за заниження зобов'язань і нереєстрацію ПН в ЄРПН.

Відповідно до п. 187.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4528 датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ є дата «першої події»: або дата зарахування коштів від покупця на рахунок як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; або дата відвантаження товарів.

Згідно з п. 44.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n1110 платники зобов’язані вести податковий облік на підставі первинних документів. Платіжна інструкція є первинним розрахунковим документом, що фіксує сутність господарської операції.

Якщо призначення узагальнене (наприклад, «за товар згідно з договором №...» без зазначення рахунків чи специфікацій) — облік ведеться «в цілому за договором» за загальною хронологією першої події (FIFO). У такому разі кошти автоматично перекрили б попередній борг.
Якщо призначення адресне (прямо вказано «Специфікація №2», товари за якою ще не відвантажувалися) — платіж є передоплатою за нову партію товарів. Оскільки товари та їх коди УКТ ЗЕД у специфікаціях відрізняються, зарахування цієї суми під постачання за Специфікацією №1 викривить номенклатуру та дату виникнення ПЗ.

2. Якщо Продавець вирішить «закрити» цим платежем заборгованість за Специфікацією №1 і не складе ПН на Специфікацію №2 контролюючі органи під час документальної перевірки кваліфікують це як нескладення та нереєстрацію ПН на отриманий аванс.

ТОбто, у цьому випадку можуть застосувати штарф за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН. Відповідно до п. 120-1.2 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n10585 такий шраф становить 50 % суми ПДВ, зазначеної в ПН.

Якщо період отримання коштів і подальше відвантаження за Специфікацією №2 припадуть на різні звітні місяці — виникне факт заниження податкових зобов'язань відповідного періоду.

3. Податківці керуються принципом відповідності змісту операції первинним розрахунковим документам (п. 44.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n1110). Якщо платіж здійснено під Специфікацію №2, вони оцінюють його виключно як аванс за Специфікацією №2.

Облікова політика є внутрішнім документом підприємства і не регулює договірні зобов'язання з контрагентами та імперативні норми оподаткування. Вона не захистить від донарахувань.

У Договорі можна врегулювати черговість погашення вимог. Якщо в договорі прямо прописати правило: «Будь-які кошти, отримані від Покупця, незалежно від формулювання призначення платежу в платіжній інструкції, у першу чергу спрямовуються Продавцем на погашення простроченої (або наявної) заборгованості за раніше здійсненими поставками», Продавець отримує юридичну підставу зарахувати кошти в рахунок боргу. Проте для повного усунення податкових розбіжностей Покупець обов'язково повинен надати офіційний лист про уточнення призначення платежу (наприклад: «Просимо платіж за платіжною інструкцією вважати оплатою заборгованості за Специфікацією №1»). Без такого листа фіскальний ризик розбіжності між випискою банку та ЄРПН залишається високим.

4.: Якщо розрахунки та відвантаження ведуться за окремими специфікаціями з різною номенклатурою — безпечним є аналітичний облік за розрахунковими документами (специфікаціями/рахунками).

Якккщо кошти дійсно призначалися для боргу), покупцю варто направити офіційний лист-уточнення призначення платежу з формулюванням: «У платіжній інструкції №... призначення читати як: Оплата заборгованості за Специфікацією №1». Лише за наявності такого листа Продавець має право не складати нову ПН на аванс, оскільки платіж набуває статусу другої події для постачання за Специфікацією №1.

Раді допомогти, звертайтесь ще!