Створення фонду для поворотних позик працівників підприємства

Частково так, організувати взаємодопомогу між працівниками можна, але оформлювати «фонд» із примусовим утриманням внесків із зарплати за ініціативою роботодавця не можна, доцільно діяти або через добровільні утримання, або через окремі цивільно-правові договори та, за потреби, профспілку чи інше об’єднання.

Обґрунтування

1. Зарплата може утримуватися лише у випадках, прямо визначених законом Відрахування із зарплати допускаються лише у випадках, передбачених законодавством, зокрема податки, аліменти, підзвіт, переплата, відшкодування шкоди, тощо, а не для «внесків у внутрішній фонд» за ініціативою роботодавця, про що прямо йдеться у ч. 1 ст. 127 КЗпП та ч. 1 ст. 26 Закону №108/95-ВР. Усі інші утримання можливі лише або як добровільні (на підставі заяви працівника), або за виконавчими документами.

2. Оптимальний варіант – добровільні утримання плюс окремі договори позики Для оформлення механізму взаємних позик між працівниками доцільно поєднати:

• внутрішнє положення про «фонд взаємодопомоги» (не як юрособа, а як порядок обліку коштів на підприємстві);
• індивідуальні цивільно-правові договори позики / поворотної фінансової допомоги між підприємством і працівником згідно з Цивільним кодексом України (договір позики, зокрема ст. 1046 ЦКУ, на який орієнтує профільний матеріал через посилання на Цивільний кодекс України);
• заяви працівників про добровільне щомісячне утримання з зарплати певної суми «внеску». У таких заявах працівник прямо просить утримувати 200 грн щомісяця і зараховувати на його «особовий рахунок у фонді».

3. Модель обігу коштів: облік і повернення внесків У бухгалтерському та правовому сенсі безпечніше вважати ці 200 грн не «передачею власності фонду», а авансовими внесками працівника підприємству під майбутню безпроцентну позику. У цьому випадку:

• кожному працівнику ведеться аналітичний облік внесених сум як його заборгованості підприємства (наприклад, як інша поточна кредиторська заборгованість підприємства перед працівником);
• коли працівник отримує позику, підприємство укладає з ним договір поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики), оформлений письмово, як описано у матеріалі про позику працівнику, що базується на нормах ЦКУ та ПКУ;
• повернення внесків при звільненні оформлюється як виплата працівнику накопиченої суми заборгованості, окремо від зарплати, за його заявою, без оподаткування як доходу, оскільки це не дохід, а повернення раніше внесених коштів.

4. Утримання із зарплати на погашення позики чи внесків У договорах позики і заявах працівників можна передбачити право роботодавця утримувати з зарплати певні суми для:

• погашення виданої позики (поворотної фіндопомоги);
• регулярного поповнення особистого внеску працівника у «фонд». Такі утримання мають базуватися на добровільних заявах працівників, а загальні законні обмеження 20–50% чистої зарплати згідно з ч. 1 ст. 128 КЗпП застосовуються лише до примусових утримань, тоді як за добровільною згодою розмір може бути більшим, що випливає з аналізу правил утримань у ст. 127–128 КЗпП у профільному матеріалі.

5. Альтернатива – окреме об’єднання (наприклад, профспілка) Якщо працівники хочуть повністю «свій» фонд, підприємство може не бути стороною руху коштів. Тоді:

• працівники створюють профспілку чи інше об’єднання, і сплачують внески самостійно на рахунок цього об’єднання (не через зарплату);
• об’єднання видає позики своїм членам за власними правилами на підставі цивільно-правових договорів позики. У такій моделі підприємство лише виконує обов’язкові утримання за колдоговором/профспілковою угодою, якщо це прямо передбачено і відповідає вимогам КЗпП та Закону про оплату праці.

Рекомендація:
Спочатку підготуйте внутрішнє положення про «фонд взаємодопомоги» та типові документи (заява на внесок, договір позики, заява на утримання із зарплати), перевіривши їх на відповідність вимогам КЗпП щодо утримань і ЦКУ щодо договору позики, а далі погодьте цю схему з юристом підприємства.

Запропонована схема дозволяє організувати взаємодопомогу між працівниками без порушення правил про оплату праці та утримання із заробітної плати.