Графік роботи водіїв у нафтогазовій промисловості: законодавчі нюанси

Не зовсім: воєнний стан дозволяє збільшити тижневу норму робочого часу до 60 годин для працівників критичної інфраструктури, але не скасовує вимог щодо щотижневого відпочинку, тому графік із 1–2 вихідними на місяць суперечить законодавству і тягне ризики штрафів та, за наслідків ДТП, навіть кримінальної відповідальності.

Обґрунтування

1. Щотижневий відпочинок обов’язковий навіть під час воєнного стану
За загальним правилом тривалість щотижневого безперервного відпочинку працівників має бути не менше 42 годин (ст. 70 КЗпП). Для водіїв спеціальним актом установлено ще жорсткішу норму: щотижневий відпочинок не менше 45 послідовних годин (п. 5.4 Положення № 340, на яке прямо посилаються профільні матеріали).
Під час воєнного стану цю гарантію можна скоротити, але не скасувати повністю: тривалість щотижневого відпочинку може бути зменшена до 24 годин, якщо це передбачено внутрішніми документами роботодавця, проте вимога мати безперервний щотижневий відпочинок залишається (ч. 5 ст. 6 Закону № 2136-ІХ).

2. Збільшення робочого часу до 60 годин не скасовує режим відпочинку
Для підприємств критичної інфраструктури нормальна тривалість робочого часу у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для окремих працівників або підрозділів, які забезпечують життєдіяльність населення (ст. 6 Закону № 2136-ІХ).
Таке збільшення оформлюють наказом як зміну нормальної тривалості робочого часу, але воно не дає права не надавати щотижневий відпочинок. Якщо водій фактично працює без щотижневого безперервного відпочинку, це порушує як вимоги КЗпП, так і спеціальні норми про відпочинок водіїв (Положення № 340 і аналогічні положення для трамвая/тролейбуса, зокрема наказ № z1181-14).

3. Переробки й робота без відпочинку для водіїв – зона підвищеного ризику
Положення № 340 та профільні матеріали прямо вказують, що:

• середня тривалість робочого часу водія за тиждень не може перевищувати 48 годин, а максимум за тиждень – 60 годин за дотримання середньої норми;
• щоденний і щотижневий час керування, перерви та відпочинок жорстко нормуються;
• контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв здійснюють уповноважені органи, а за їх порушення передбачені адміністративно-господарські штрафи та інша відповідальність (п. 1–2 розд. VII Положення № 340, ст. 60 Закону № 2344-III).
  Системне ненадання щотижневого відпочинку призводить до перевтоми, що у разі ДТП може стати підставою для кримінальної відповідальності керівних осіб.

4. Можливі наслідки для підприємства
Якщо за перевірки виявлять, що водії працюють без належного щотижневого відпочинку або з перевищенням норм часу роботи/керування, можливі:

• адміністративно-господарські штрафи за порушення режимів праці та відпочинку водіїв – 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок порушення (ст. 60 Закону № 2344-III);
• додаткові штрафи за порушення обліку часу роботи та відпочинку водіїв, пов’язані з тахографами, графіками змінності тощо, після ухвалення відповідних змін до Закону № 2344 (законопроєкт, описаний у профільних матеріалах);
• притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності у разі ДТП, спричиненого перевтомою водія через порушення режиму праці та відпочинку.

Ризики та нюанси:
Якщо підприємство об’єктивно змушене працювати в посиленому режимі через ліквідацію наслідків атак, це можна частково легалізувати через:

• збільшення норми робочого часу до 50–60 годин на тиждень для відповідних посад;
• залучення до надурочних робіт у випадках, передбачених КЗпП, з подвійною оплатою;
  але навіть у цих умовах щотижневий безперервний відпочинок (мінімум 24 години у воєнний час) повинен надаватися кожному водієві не рідше ніж раз на тиждень.

Практика, коли водії місяцями мають лише 1–2 вихідних і фактично працюють без щотижневого безперервного відпочинку, не відповідає трудовому законодавству і значно підвищує як штрафні, так і безпекові ризики для підприємства.