Порушення трудового законодавства при сумісництві: важливі нюанси

Прямої законодавчої заборони працювати за сумісництвом на повну ставку (8 годин на день) немає. Якщо робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час, працівник не належить до категорій, для яких встановлено спеціальні обмеження, а також відсутні відповідні заборони у трудовому чи колективному договорі, порушення трудового законодавства саме по собі не виникає.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 працівник має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудових договорів одночасно на одному або кількох підприємствах, в установах чи організаціях. Згідно зі ст. 102-1 Кодексу законів про працю України сумісництвом є виконання працівником, крім основної роботи, іншої оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час.

Обмеження щодо роботи за сумісництвом не більше ніж 4 години на день скасовані. Тому прийняття працівника за сумісництвом на повну штатну одиницю (1,0 ставки, 8 годин на день) допускається, якщо це передбачено штатним розписом та оформлено відповідними кадровими документами.

Порушення може виникнути, якщо графіки роботи на основному місці роботи та за сумісництвом фактично збігаються. У такому разі робота вже не виконується у вільний від основної роботи час, що суперечить ст. 102-1 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08. Крім того, це може розцінюватися як порушення трудової дисципліни відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України.

Окремі категорії працівників мають спеціальні обмеження щодо роботи за сумісництвом. Зокрема, такі обмеження встановлені ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20 для окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також відповідні обмеження можуть бути передбачені трудовим договором, контрактом або колективним договором.

Роботодавець не зобов'язаний перевіряти умови праці працівника на іншому підприємстві. Законодавство не покладає на працівника обов'язку подавати довідки про графік роботи за основним місцем роботи чи про умови праці в іншого роботодавця. Також роботодавець не має доступу до інформаційних ресурсів ДПС або Пенсійного фонду України щодо режиму роботи чи зайнятості працівника в іншого роботодавця.

Єдиним законним способом отримати таку інформацію є її добровільне надання самим працівником, наприклад шляхом подання заяви або письмового погодження індивідуального графіка роботи із зазначенням годин роботи за сумісництвом. При цьому кожен роботодавець повинен забезпечити належний облік фактично відпрацьованого працівником часу саме на своєму підприємстві відповідно до табеля обліку робочого часу.

Раді допомогти, звертайтесь ще!