Обов'язок донарахування ЄСВ та умови виплати зарплати суміснику

Ні, за зовнішнім сумісництвом обов’язку донараховувати ЄСВ до мінімального немає, а зарплату директору‑суміснику можна встановлювати пропорційно відпрацьованому мінімальному часу без законодавчо визначеного «мінімуму» годин, за умови дотримання вимог щодо оплати праці за виконану норму.

Обґрунтування

1. ЄСВ за сумісництвом не доплачують до мінімального внеску
Для доходу з джерела не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до фактичної бази нарахування незалежно від її розміру, що прямо передбачено ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI.
Отже:

• за зовнішнім сумісництвом ЄСВ нараховується тільки з фактично нарахованої зарплати, без обов’язку доплати до мінімального страхового внеску, навіть якщо за основним місцем роботи зарплата не нараховується (відпустка без збереження, декрет, звільнення тощо);
• законодавство не покладає на роботодавця‑сумісника обов’язку «контролювати» виконання вимоги ЄСВ з МЗП за основним місцем роботи.

2. Мінімальна сума зарплати за сумісництвом і вимога щодо МЗП
Стаття 3-1 Закону №108/95-ВР встановлює, що за виконану місячну (годинну) норму праці зарплата не може бути нижчою за МЗП, а при неповному робочому часі мінімальна зарплата виплачується пропорційно до виконаної норми.
Для сумісника це означає:

• можна встановити оклад менше 8647 грн, якщо працівник працює на неповний час і сума нарахованої зарплати за фактично відпрацьований час не менша за МЗП, розраховану пропорційно зайнятості (МЗП × частка норми часу);
• спеціального «послаблення» для сумісників щодо застосування МЗП немає, заробіток за сумісництвом також порівнюють з МЗП пропорційно виконаній нормі.

3. Мінімальна тривалість роботи за сумісництвом відсутня
Законодавство не встановлює мінімальної чи максимальної тривалості роботи за сумісництвом. За роз’ясненнями, сумісника можна прийняти:

• на будь‑який неповний робочий час, зокрема 1 годину на тиждень чи навіть менше;
• при цьому сумісництвом є додаткова оплачувана робота у вільний від основної роботи час, що випливає з визначення у ст. 19 Закону №108/95-ВР.
  Отже, якщо директор‑сумісник фактично працює 1–2 години на місяць (наприклад, тільки для підпису документів), можливо:
• оформити йому відповідний режим неповного робочого часу;
• нараховувати йому зарплату пропорційно фактично відпрацьованому часу, за умови що оплата за ці години не нижча за «годинну МЗП» для такої частки норми.

Ризики та нюанси:
Якщо особа втрачає основне місце роботи, формально статус сумісника без основного місця роботи є юридично некоректним, тому доцільно переоформити трудовий договір за вашим підприємством як основне місце роботи, після чого почне діяти вимога ЄСВ з МЗП за п. 5 ст. 8 Закону №2464-VI.

У вашій ситуації ЄСВ за директором‑зовнішнім сумісником нараховується лише з фактичної зарплати, а мінімальний обсяг годин і фіксований «поріг» зарплати за сумісництвом законодавством не встановлено, діє лише вимога пропорційної МЗП за виконану норму.