Включення курсових різниць у витрати при авансах нерезиденту

Так, різницю між комерційним курсом купівлі іноземної валюти та офіційним курсом НБУ, якщо валюту придбано для авансу нерезиденту, можна включати до витрат як інші операційні витрати, за умови що сама операція пов’язана з госпдіяльністю та належно підтверджена документами. Така різниця не є курсовою, її слід розглядати як банківські витрати на придбання валюти.

Обґрунтування

Курсова різниця за визначенням – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, причому під валютним курсом для цілей бухобліку розуміється саме курс НБУ. п. 4 НП(С)БО 21

Різниця між комерційним курсом банку та курсом НБУ виникає не через переоцінку однієї й тієї ж суми валюти за різними курсами НБУ, а як наслідок операції купівлі валюти у банку за ринковим (комерційним) курсом. Тому така різниця не відповідає критеріям курсової різниці за п. 4 НП(С)БО 21.

За своєю економічною суттю ця сума є витратами на банківське обслуговування і утворюється разом із комісіями банку за купівлю валюти та проведення розрахункових операцій. Такі витрати відносять до інших операційних витрат поточного періоду, якщо вони пов’язані з госпдіяльністю (зокрема, з майбутньою оплатою імпорту товарів, робіт, послуг нерезидента) та підтверджені виписками банку і розрахунковими документами.

Факт, що валюта купується під аванс нерезиденту, не змінює характер цієї різниці. Вона не впливає на суму авансу в обліку (який відображається за курсом НБУ відповідно до НП(С)БО 21) і не формує курсових різниць, але відображає додаткові витрати підприємства на придбання валюти для здійснення госпоперації.

Отже, включення цієї різниці до складу витрат є правомірним, якщо виконані загальні умови визнання витрат і наявне належне документальне підтвердження; при цьому її слід класифікувати як банківські або інші операційні витрати, а не як курсову різницю.