Правила оформлення лікаря за сумісництвом: документи та зарплата

Можете прийняти лікаря‑сумісника на будь‑яку частку зайнятості або на погодинну оплату, головне — чітко зафіксувати графік у межах неповного робочого часу та порядок оплати у документах про прийняття, і мати підтвердження кваліфікації лікаря та права ФОПа на медичну практику.

Обґрунтування

ФОП‑лікар має право наймати лікарів за умови наявності у ФОПа вищої кваліфікаційної категорії із заявленої спеціальності і дотримання кваліфікаційних вимог. Прийом можливий лише за відповідною лікарською спеціальністю та за умови, що кваліфікація найманого лікаря підтверджена дипломом, сертифікатом лікаря‑спеціаліста та посвідченням про кваліфікаційну категорію за номенклатурою МОЗ. Це випливає з кваліфікаційних вимог до фізичних осіб‑підприємців та лікарів, які провадять медичну практику, що затверджені наказом МОЗ України із змінами, внесеними наказом Про внесення змін до наказу МОЗ України від 02 лютого 2011 року № 49.

Норму робочого часу сумісника можна встановити як неповний робочий час у будь‑якому розмірі. Законодавство не обмежує мінімальну чи максимальну тривалість роботи за сумісництвом для комерційного сектору. Неповний робочий час може бути у вигляді неповного робочого дня, неповного робочого тижня або їх поєднання. Головна умова — години роботи за сумісництвом не повинні збігатися з годинами за основним місцем роботи працівника.

Оплату праці сумісника можна встановити як частку від окладу або погодинну оплату. Якщо встановлюєте частку ставки (наприклад, 0,1 або 0,25 окладу), оплату визначають пропорційно фактично відпрацьованому часу при такій частці зайнятості. Якщо встановлюєте погодинну оплату, визначається годинна тарифна ставка і нарахування проводиться множенням ставки на фактично відпрацьовані години. Обмежень за «мінімальним відсотком ставки» для неповного робочого часу немає, але нарахована за фактом зарплата за повністю відпрацьований час не може бути меншою за мінімальну в перерахунку на годину чи місяць.

У кадрових документах необхідно чітко зафіксувати і статус сумісництва, і графік, і оплату. Для прийняття лікаря‑сумісника ФОПу варто оформити: заяву працівника про прийняття за сумісництвом із зазначенням, що це робота за сумісництвом; трудовий договір (усний чи письмовий, але доцільно письмовий, особливо при нестандартному графіку), де прописати, що це сумісництво, умови неповного робочого часу, тривалість робочого часу (наприклад, «1 день на тиждень, з … до …» або кількість годин на тиждень), систему оплати праці; наказ (розпорядження) ФОПа про прийняття на роботу, в якому продублювати вид роботи (зовнішнє сумісництво), посаду, розмір ставки/окладу чи погодинної ставки, графік.

Для особової справи та підтвердження дотримання медичних вимог доцільно зібрати повний пакет документів. До особової справи лікаря‑сумісника варто долучити копії паспорта, РНОКПП, документів про освіту, сертифіката лікаря‑спеціаліста, посвідчення про кваліфікаційну категорію, документів, що підтверджують пільги, а також заяву і наказ про прийняття за сумісництвом. Це відповідає загальному підходу до формування особових справ працівників, у тому числі сумісників, згідно з правилами діловодства та строками зберігання, де прямо згадано особові справи сумісників у Переліку, затвердженому наказом Мін’юсту від 12.04.2012 №578/5.

Узгоджений таким чином графік і оплата, наявність у ФОПа права провадити відповідну медичну практику і належно оформлений пакет документів забезпечать як дотримання трудового, так і медичного законодавства.

Алгоритм дій

1. Перевірити право ФОПа та кваліфікацію лікаря.
   Зібрати і перевірити документи ФОПа‑лікаря на право провадити відповідну спеціальність і документи найманого лікаря на освіту, сертифікат і кваліфікаційну категорію згідно з вимогами МОЗ, затвердженими наказом Про внесення змін до наказу МОЗ України від 02 лютого 2011 року № 49.

2. Визначити графік роботи сумісника.
   Узгодити з працівником, у які дні й години він може працювати, щоб час роботи за сумісництвом не перетинався з основною роботою. Зафіксувати це як неповний робочий день, неповний тиждень або їх поєднання, із зазначенням годин і днів.

3. Обрати систему оплати праці.
   Вирішити, чи це буде частка окладу (наприклад, 0,1; 0,25 ставки) з оплатою пропорційно часу, чи погодинна оплата із визначенням годинної ставки. Переконатися, що при фактично відпрацьованій нормі не порушується мінімальний розмір зарплати в перерахунку на годину або місяць.

4. Оформити прийняття на роботу.
   Отримати заяву працівника про прийняття за сумісництвом. Укласти трудовий договір із зазначенням сумісництва, графіка і оплати. Видати наказ про прийняття на роботу за сумісництвом і зареєструвати його.

5. Створити та вести особову справу.
   Завести особову справу лікаря‑сумісника, в якій розмістити внутрішній опис та необхідні документи працівника, у тому числі заяву й наказ про прийняття за сумісництвом, що відповідає загальному режиму зберігання особових справ сумісників за Переліком № 578/5.

Ризики / нюанси

1. Медична ліцензія та спеціальність.
Робота лікаря‑сумісника має повністю відповідати спеціальностям, заявленим у ліцензії ФОПа‑лікаря та кваліфікації самого сумісника, як це вимагають кваліфікаційні норми наказу МОЗ Про внесення змін до наказу МОЗ України від 02 лютого 2011 року № 49.

2. Перетин робочого часу.
Графік у ФОПа не може накладатися на графік основної роботи лікаря, інакше є ризики порушення вимог трудового законодавства щодо сумісництва та претензій контролюючих органів.

3. Дуже мала частка зайнятості.
Формально дозволено оформити навіть 10 % чи менше ставки, але потрібно стежити, щоб у перерахунку на фактично відпрацьований час не порушувалась гарантія мінімальної зарплати на годину.