Утримання за невідпрацьовані дні відпустки при звільненні працівниці

Так, утримати суму відпускних за 4 дні, надані авансом за ще не відпрацьований робочий рік, ви маєте право, але посилатися у наказі достатньо на ст. 22 Закону «Про відпустки», без обов’язкового дублювання ст. 127 КЗпП і без зазначення конкретного робочого року.

Обґрунтування

Стаття 22 Закону України "Про відпустки" прямо дозволяє відрахування із заробітної плати за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, у разі звільнення до закінчення цього робочого року. Норма не обмежує таке відрахування випадками, коли відпустка надана лише за вже розпочатий рік, і не вимагає зазначати у наказі конкретний робочий рік. Про відпустки

Кодекс законів про працю України у ст. 127 також передбачає право роботодавця при звільненні утримати із заробітної плати суми за невідпрацьовані дні відпустки. Це спеціальна підстава відрахування, відмінна від загального правила про згоду працівника, тому окрема заява працівниці не потрібна. Кодекс законів про працю України

Формулювання наказу, яке ви пропонуєте, є коректним по суті, оскільки відображає законну підставу відрахування і вказує точну кількість днів. Відсутність згадки про конкретний робочий рік не суперечить нормам, якщо в облікових документах кадрової служби та розрахунку є зв’язок цих 4 днів саме з «авансом».

Важливо лише перевірити, що підстава звільнення не входить до переліку випадків, коли відрахування не провадиться за ст. 22 Закону про відпустки (вихід на пенсію, призов на військову службу, переведення тощо). Якщо підстава звільнення не належить до цих винятків, утримання є правомірним. Про відпустки

Підсумок: ви можете утримати відпускні за 4 «авансові» дні і використати запропоноване формулювання наказу з посиланням на ст. 22 Закону про відпустки та ст. 127 КЗпП.