Питання щодо дозволу на викиди та податкових зобов'язань

Так, потрібно. Ємність для зберігання пального є стаціонарним джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (через випаровування).

У самому тексті дозволу зазвичай фіксуються гранично допустимі викиди для кожного джерела. Проте цифра «500 тонн» — це поріг для сплати податку на CO2 (вуглекислий газ). Для пального в ємності основними забруднювачами є НМЛОС (неметанові леткі органічні сполуки), а не CO2.

Поріг у 500 тонн стосується виключно викидів двоокису вуглецю (CO2). Викиди від випаровування пального з 1000-літрової бочки будуть мізерними (кілька кілограмів на рік), тому вони точно будуть меншими за будь-які ліміти.

Пальне випаровується (вуглеводні). За викиди інших забруднюючих речовин (крім CO2) податок сплачується з першого грама.

https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44278

Оскільки експлуатація ємностей з пальним передбачає, зокрема, випаровування забруднюючих речовин через дихальні клапани резервуарів, то суб’єкт господарювання має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Дозвіл на викиди − це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, далі – Порядок).

Суб’єкт господарювання отримує дозвіл на викиди до початку експлуатації об’єкта, у тому числі до проведення пусконалагоджувальних робіт (п. 4 розділу «Загальні питання» Порядку).

Суб’єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані, зокрема:

• здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря організованими та неорганізованими стаціонарними джерелами викидів, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;


• своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок (ст. 10 Закону України від 16.10.1992 №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря»).

Отже, суб’єкт господарювання самостійно визначає обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на підставі матеріалів проведеної інвентаризації викидів, які містять інформацію щодо назв речовин (сполук), що утворюються стаціонарним джерелом забруднення, а також об’ємів викидів, класу небезпечності деяких із них та орієнтовно безпечного рівня впливу речовин (сполук).

При цьому, правильність визначення суб’єктами господарювання фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення належить до компетенції Державної екологічної інспекції України.

Раді допомогти, звертайтесь ще!