Облік сонячних панелей: електроенергія, податки та звітність 20-ОПП

20-ОПП на сонячні панелі не потрібно подавати

Як зазначено в ЗІР Категорія 116.11 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=43471 Достатньо повідомити контролюючий орган про об’єкти оподаткування, на території яких розташовується сонячна електростанція. Тобто у Вас має бути подане 20-ОПП про територію та/або приміщення, будівлю, споруду тощо, де встановлена / зберігається сонячна електростанція.

Щоб отримати електроенергію і використати її у своїй діяльності, підприємство має зазнати певні витрати. Для отримання електроенергії потрібно мати не тільки основні засоби (сонячні панелі, енергетичну установку, генератори, трансформарматори тощо), а й кваліфікований персонал. Тому, виробництво електроенергії в бухобліку потрібно відображати як виробництво будь ­­якого іншого виду активів, тобто витрати на виробництво електроенергії слід вести на окремому субрахунку до рахунку 23. До прикладу, це може бути субрахунок 233. За Дт цього субрахунку обліковують витрати на виробництво електроенергії. За кредитом відображають зарахування вартості виробленої електроенергії на споживачів, тобто на ті види виробництва, де використовували свою електроенергію.
На субрахунку 233 підприємство має збирати витрати на виробництво електроенергії в розрізі статей витрат, наведених у НП(C)БО 16. Кожне підприємство самостійно визначає перелік основних статей витрат, які формують собівартість виробленої електроенергії. Його визначають в обліковій політиці. Під час виробництва електроенергії зазвичай виділяють такі основні статті витрат: витрати на оплату праці. До цієї статті потрапляють витрати на нарахування основної та додаткової заробітної плати штатних працівників, найманих і залучених осіб, зайнятих безпосередньо на виробництві електроенергії. Такі операції в обліку відображають за Дт 233 і Кт 661; прямі матеріальні витрати. Відображують вартість матеріалів, які використані для обслуговування електромережі (малоцінні та швидкозношувані товари, рукавички. кабелі тощо). В обліку відображають за Дт 233 і Кт 201, 209, 22 тощо; інші прямі витрати. До цієї статті витрат потрапляють усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо належати до виробництва електроенергії, зокрема: нарахування на фонд оплати праці ЄСВ. Їх відображають в обліку проведенням: Дт 233 Кт 651; амортизацію електроустановки, трансформаторів, панелей тощо та іншого обладнання, яке безпосередньо бере участь у виробництві електроенергії. Такі нарахування до складу витрат потрапляють шляхом формування проведення: Дт 233 Кт 13; інші витрати, безпосередньо пов’язані з отримання електроенергії: плата за оренду будівлі чи землі де знаходиться електростанція, трансформатори, прокладені електромережі, тощо, вартість робіт і послуг, наданих сторонніми організаціями для виробництва електроенергії. В обліку відображаються за Дт 233 у кореспонденції з Кт 63, 685; загальновиробничі витрати (зокрема, зарплата інженерів, електриків тощо). Ці витрати обліковуються на субрахунку 91 і переносять на витрати з виробництва електроенергії проведенням: Дт 233 Кт 91.
Попри те, що електроенергія за Законом № 2091 є товаром, оприбутковувати її на баланс у разі використання виробленої електроенергії для власних цілей не варто. Підприємству виробнику такої електроенергії наприкінці кожного місяця варто всі витрати на її виробництво розподіляти між об’єктами витрат з огляду на обсяг використаної електроенергію у кВт·годинах кожним споживачем, тобто окремим об’єктом витрат, куди була спрямована вироблена електроенергія. Тож перед таким розподілом слід визначити собівартість 1 кВт·години електроенергії. Для цього суму зібраних витрат потрібно поділити на загальну кількість переданої електроенергії споживачам без урахування електроенергії, використаної самою електроустановкою.
Розраховану собівартість електроенергії належить щомісяця списувати на (об’єкти витрат) з огляду на їх кількість, відпущену кожному з них. Собівартість електроенергії може бути віднесена на: 1) собівартість виробленої продукції (робіт, послуг), тобто на Дт 23 2) загальновиробничі витрати, на Дт 91 3) адміністративні витрати, на Дт 92 4) збутові витрати, Дт 93
Проте на практиці доволі часто буває так, що окремих лічильників на окремі приміщення в одній будівлі/споруді немає. Тоді, щоб визначити, який обсяг енергії стосується окремого приміщення в одній будівлі/споруді, слід виходити з потужності електроприладів, розташованих у приміщенні, та фактичного часу роботи цих приладів.
Затвердженої форми первинного документа, на підставі якого відбувається розподіл виробленої протягом місяця електроенергії, немає. Тому для цього підійде будь­який документ (Акт виробництва та споживання електроенергії або Відомість розподілу між об’єктами витрати). У ньому належить зазначити вартість виробництва 1 кВт·год, об’єкти, на які використовувалася електроенергія, а також обсяг використаної електроенергії кожним об’єктом (приміщенням, спорудою) і вартість електроенергії, що припадає на кожний об’єкт.
Щоб документ, на підставі якого відбувається розподіл витрат на виробництво електроенергії, був первинним, він має містити всі реквізити, притаманні первинному документу.

Електроенергія, вироблена сонячними панелями, є виробленою з відновлюваних джерел енергії. Тому її виробництво, використання для власних потреб не підлягає оподаткування акцизним податком.
Якщо виробництво електричної енергії здійснюється без мети її продажу (для власного споживання), то отримувати ліцензію на виробництво електроенергії не потрібно.

Більше тут: https://7eminar.ua/news/8118-sonyacna-elektrostanciya-oblik-ta-opodatkuvannya-pridbannya-virobnictva-energiyi-ta-prodazu

https://7eminar.ua/news/8267-sonyacna-elektrostanciya-oblik-ta-opodatkuvannya-virobnictva-energiyi-ta-yiyi-prodazu

Раді допомогти, звертайтесь ще!