Ризики податкової перевірки при комісійній торгівлі для учасників

Основні ризики при комісійній торгівлі пов’язані з неправильним оформленням розрахунків, визначенням доходу та бази оподаткування.

Комісійна торгівля регулюється нормами договору комісії, за яким комісіонер діє від свого імені, але за рахунок комітента (Цивільний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863, гл. 69). Саме невідповідність фактичних операцій цій моделі і є головним джерелом податкових ризиків.

Для комісіонера (особливо ФОП-єдинника) ключовий ризик — визнання розрахунків негрошовими. Якщо комісіонер утримує свою винагороду із виручки та перераховує комітенту різницю, податкові органи можуть розцінити це як зарахування зустрічних вимог (бартер), що заборонено для спрощеної системи (п. 291.6 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text). Наслідком може бути застосування ставки 15% та обов’язковий перехід на загальну систему (пп. 4 п. 298.2.3 ПКУ).

Також ризиком є неправильне визначення доходу. Для комісіонера доходом є лише комісійна винагорода, а не вся сума, отримана від покупця. Якщо обліковується вся виручка — можливі донарахування податків.

Для платників ПДВ окремим ризиком є неправильне визначення бази оподаткування. В окремих випадках (наприклад, продаж вживаних товарів від неплатників ПДВ) база визначається як комісійна винагорода (п. 189.3 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text). Якщо нарахувати ПДВ на всю суму — це помилка; якщо не нарахувати взагалі — також порушення.

Для комітента ризики пов’язані з невірним відображенням доходу. Саме комітент визнає дохід від реалізації товару, а не комісіонер. Неправильне визначення дати доходу або його суми може призвести до заниження податку на прибуток (або єдиного податку).

Окремо ризик — відсутність або неналежне оформлення первинних документів. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. Якщо немає звітів комісіонера, актів, договору — витрати (комісійна винагорода) можуть бути не визнані.

Ще один ризик — перекваліфікація договору. Якщо фактично комісіонер продає товар як свій (несе ризики, сам встановлює ціну, не звітує), податкова може визнати це звичайною купівлею-продажем. Це призводить до донарахування ПДВ, податку на прибуток або єдиного податку.

Також ризиком є неправильне оформлення грошових потоків, якщо комісіонер - платник єдиного податку. Для мінімізації претензій бажано, щоб вся виручка надходила комісіонеру, він перераховув її комітенту, а комісійна винагорода сплачувалася комітентом окремо, без взаємозаліків — інакше виникає ризик порушення вимог п. 291.6 ПКУ. Хоча останнім часом податківці опублікували декілька консультацій, в яких зазначають, що самостійне утримання комісіонером комісії з виручки не є негрошовою формою, але нещодавно позиція була іншою, і тому , оскільки це питання відкрите і залежить від позиції - краще не ризикувати.

.

Раді допомогти, звертайтесь ще!