Дисконтування заборгованості за лізингом: як правильно обліковувати

Правила щодо дисконтування довгострокової заборгованості за П(С)БО 10 та П(С)БО 11 не стосуються договорів фінлізингу.

Для фінлізингу є власний стандарт — НП(С)БО 14 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0487-00#Text), який встановлює свої особливості визнання зобов’язань за фінансовою орендою.

Згідно з цим стандартом, на початок строку оренди орендар визнає актив (лізингове майно) і одночасно зобов’язання за найменшою з двох величин:

• справедливою вартістю об’єкта оренди;


• теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів.

Таким чином, якщо справедлива вартість автомобіля перевищує дисконтовану суму орендних платежів, у бухгалтерському обліку зобов’язання визнається саме за дисконтованою сумою, тобто застосовується дисконтування.

Це означає, що загальна сума майбутніх лізингових платежів не визнається одночасно у повному розмірі. Кожен платіж при цьому розділяється на дві складові: частину, яка йде на погашення зобов’язання (основної суми), та фінансові витрати (відсотки), які визнаються поступово протягом усього строку дії договору.

Такі фінансові витрати обліковуються, зокрема, на рахунку 952 «Інші фінансові витрати» згідно з Інструкцією № 291 (Наказ Мінфіну від 30.11.1999 № 291)

Зверніть увагу. у цьому випадку йдеться не про звичайне дисконтування довгострокового грошового зобов’язання, як у випадку з позикою, коли окремо визначають дисконтовану вартість і нараховують амортизацію дисконту.

У фінансовому лізингу сама методика обліку передбачає оцінку зобов’язання за теперішньою вартістю мінімальних лізингових платежів — це не окрема додаткова операція з «дисконтування», а вбудована частина первісної оцінки зобов’язання згідно з НП(С)БО 14. Тобто «дисконтування» тут — це просто спосіб обрахунку цієї початкової вартості, а не аналітична дія після визнання зобов’язання.

У питанні, наймовірніше, малося на увазі саме традиційне дисконтування, яке застосовується до фінансових зобов’язань, коли термін повернення перевищує 12 місяців і треба окремо обрахувати дисконт, його амортизувати тощо. Але в лізингу — інша логіка: сума зобов’язання одразу визнається дисконтованою, а решта — відображається як фінансові витрати в періодах. Тому тут важливо правильно зрозуміти, що мова не про дисконтування «як у позиках», а про базовий елемент оцінки лізингового зобов’язання.

Раді допомогти, звертайтесь ще!