Коректний облік заборгованості при імпорті товарів нерезидентів

У вашій ситуації доцільно або перейти на аналітику «за договором» і рахувати курсові різниці по загальному сальдо, або, якщо вам принципово облік по кожному рахунку (інвойсу), оформляти перерозподіл «хвостів» як окрему операцію з датою фактичного узгодження з нерезидентом, а не раз на рік «заднім числом».

Обґрунтування

1. Як рахувати курсові різниці — залежить від аналітики. Монетарні статті в іноземній валюті перераховують за курсом на дату балансу та на дату здійснення операції за кожною конкретною статтею (залишком аналітичного обліку) згідно з п. 4, 7, 8 НП(С)БО 21. Якщо аналітичний облік ведете по кожному рахунку/інвойсу, то й курсові різниці коректно визначати окремо по кожному інвойсу. Якщо ж аналітика — по договору, а умови дозволяють вільно зараховувати платежі в рахунок будь‑яких поставок, то курсові різниці можна рахувати за сальдо договору, і «хвости» по окремих рахунках не є порушенням.

2. Коли й як робити «перенесення боргу» між рахунками. Якщо хочете, щоб облік вівся саме в розрізі рахунків і щоб вони «сходилися» з підсумковим залишком нерезидента, потрібно оформити узгодження заборгованості з контрагентом (акт звірки, лист, e‑mail) і на дату цього узгодження робити внутрішні проводки типу: Дт 632 (інвойс, де є переплата / дебет) — Кт 632 (інвойс, де кредитове сальдо) на суму, що переноситься. За економічною суттю це аналог зміни боржника всередині одного контрагента, доходів, витрат і ПДВ не створює, але вирівнює аналітику.

3. Частота операцій: не «щодня» і не раз на рік заднім числом. НП(С)БО 21 вимагає перерахунку курсових різниць на кожну дату балансу за фактичними залишками монетарних статей. Якщо ви тягнете «хвости» до кінця року і лише тоді однією проведенням перекладаєте борги між рахунками, курсові різниці по окремих інвойсах будуть спотворені за весь рік. Тому краще робити перенесення тоді, коли реально узгоджуєте з нерезидентом порядок зарахування оплат (на дату акта звірки чи домовленості), а до дати балансу вже мати приведену у відповідність аналітику.

4. Якщо переходите на аналітику «за договором». Якщо умови ЗЕД‑договору дозволяють зарахування оплат у рахунок будь‑яких поставок, ви можете спростити облік і вести розрахунки з нерезидентом в аналітиці «договору» без жорсткої прив’язки до кожного рахунку. У такому разі курсові різниці визначаєте за загальним сальдо договору, що відповідає вимогам НП(С)БО 21, а детальний розподіл загальної заборгованості по рахунках стає внутрішнім управлінським інструментом, а не обов’язковою бухгалтерською вимогою.

Оптимально обрати один підхід (аналітика за договором або по інвойсах) і послідовно під нього налаштувати і порядок звірок з нерезидентом, і частоту внутрішніх «перенесень боргу».

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?