Визначення терміну договору займу: дисконтування чи короткостроковість

Так, зобов’язання за таким договором- за правилами, що діють на даний момент - підлягали дисконтуванню у 2017–2019 роках, коли строк до повернення перевищував 12 місяців. Починаючи з 2019 року, якщо за кожною додатковою угодою новий строк повернення становив менше 12 місяців від дати балансу, дисконтування не потрібне.

Відповідно до пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», довгостроковими визнаються зобов’язання, які підлягають погашенню після 12 місяців з дати балансу, і відповідно до пункту 9 цього стандарту вони мають відображатися за теперішньою вартістю, тобто дисконтовано. Таким чином, на дати балансу 31.12.2017 та 31.12.2018 строк до повернення позики складав більше року, отже, зобов’язання підлягало дисконтуванню. Якщо цього не було зроблено — це слід класифікувати як помилку минулих періодів, яку можна виправити згідно з НП(С)БО 6. Однак слід враховувати наступне. Дисконтування довгострокової заборгованості (як відсоткової, так і безвідсоткової) в Україні стало обов'язковим для всіх підприємств, що звітують за П(С)БО, з 29 жовтня 2019 року. Це введено наказом Мінфіну № 379 від 16.09.2019, який зобов'язав дисконтувати навіть старі (перехідні) борги, таким чином, якщо застосвувати сучасні правила - то дисконтування мало відбуватися в 2017-19 рр, але тоді воно не було обов'язковим, отже в виправленні помилки на мій погляд потреби немає.

Додаткова угода від 23.12.2019 встановила строк повернення на 20.11.2020, тобто менш ніж за рік до дати балансу 31.12.2019. З цієї дати заборгованість стала поточною й обліковується за сумою погашення без дисконтування (НП(С)БО 11, п. 10).

Якщо надалі щорічні додаткові угоди подовжували строк позики щоразу не більше ніж на 11 місяців, то за нормами бухгалтерського обліку така заборгованість зберігає поточний статус і дисконтуванню не підлягає. Для підтвердження цього важливо мати окремі, незалежні за змістом угоди з вказаними строками та підставами подовження.

Незважаючи на це, контролюючі органи можуть трактувати серію короткострокових пролонгацій як економічно довгострокове зобов’язання, посилаючись на принцип переваги сутності над формою згідно зі статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Але судова практика останніх років підтримує підхід, за яким кожна нова угода розглядається окремо, якщо строк не перевищує 12 місяців.

Додатково слід врахувати, що у випадку нарахування процентів або комісій за договором з нерезидентом, такі виплати можуть бути об’єктом оподаткування податком на репатріацію за статтею 141.4 Податкового кодексу України, якщо не застосовується конвенція про уникнення подвійного оподаткування. Якщо ж договір безвідсотковий, то основна сума повернення не оподатковується.

Раді допомогти, звертайтесь ще!