Чи потрібно створювати резерв для аудиту у 2025 році

Є два підходи одні бухгалтери за створення забезпечення інші проти

Ті хто за створення забезпечення під витрати на аудит наводять такі аргументи. Так, як аудит фінзвітності є обов’язковим в силу прямої норми Закону про бухоблік, то у підприємства вже на кінець звітного періоду, за результатами якого має бути проведена аудиторська перевірка, виникає юридичне зобов’язання провести аудит цієї фінзвітності. Тобто прихильники цього підходу вважають, що головна умова визнання забезпечення (на кінець звітного періоду вже є існуюче зобов’язання, яке виникло внаслідок минулої події) виконується. З виконанням двох інших умов теж проблем немає: аудиторські послуги є платними, тому, звісно, буде вибуття ресурсів для погашення зобов’язань і суму витрат можна оцінити.

По-друге, з огляду на принцип нарахування, витрати на аудит мають бути відображені у тому звітному періоді, за який проводиться перевірка, а не у періоді фактичного надання послуг. Тобто до витрат 2025 року, а не 2026-го, коли послуги фактично надаватимуться. Якщо дотримуватися цієї позиції, то підприємство в 2025 році має створити забезпечення.

У бухобліку його показують проводкою:

• Дт 631 Кт 311 оплатили послуги аудиту
• Дт 641/ПДВ Кт 631отримали ПН
• Дт 92 Кт 474 створили забезпечення
• Дт 474 Кт 631 відображено використання раніше створеного забезпечення відповідно до акта виконаних робіт.

Альтернативна позиція

Опоненти цього підходу вважають, що аудиторські послуги не відрізняються за своєю економічною суттю від інших послуг і мають визнаватися у витратах за фактом їх отримання. Хоча аудит і є обов’язковим, сама аудиторська перевірка відноситься до майбутньої діяльності підприємства, оскільки здійснюється після дати балансу. Витрати на аудит є витратами, необхідними для продовження діяльності у майбутньому періоді, а щодо таких витрат забезпечення не визнаються. А тому це звичайні поточні витрати на придбання аудиторських послуг, які слід відображати в періоді фактичного отримання таких послуг.

Крім того, одним з визначальних ознак забезпечення є невизначеність суми або строку погашення зобов’язання. У випадку з аудитом така невизначеність зазвичай відсутня, особливо якщо договір на проведення аудиту укладено до закінчення звітного року. Це більше відповідає характеристикам звичайного зобов’язання, а не забезпечення.

Яку позицію обирати кожен вирішує сам, відповідно до свого професійного судження. На наш погляд, хоча аудит і є обов’язковим, все ж критерії визнання забезпечення не виконуються.

Для підприємств-високодохідників створення забезпечення під витрати на аудит не має впливу на податковий облік. Згідно з пп. 139.1.1 та 139.1.2 ПКУ, витрати на аудит включаються до податкових витрат лише у періоді фактичного отримання аудиторських послуг. У декларації з податку на прибуток у періоді створення забезпечення відображається збільшуюча різниця за рядком 2.1.1 додатка РІ, а у періоді фактичного надання послуг - зменшуюча різниця за рядком 2.2.1 додатка РІ на суму витрат, погашених за рахунок забезпечення.

Раді допомогти, звертайтесь ще!