Слід внести деяку ясність у питання. Отримання ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і реєстрація платником акцизного податку — різні речі. Обов’язок реєструватися платником акцизного податку та реєструвати акцизні склади виникає у осіб, які реалізують пальне або мають акцизні склади. При зберіганні пального виключно для потреб власного споживання (за наявності ліцензії) акцизний склад не реєструється в більшості випадків, якщо згідн 14.1. 6 ПКУ- загальна місткість ємностей не перевищує 200 метрів кубічних, а загальний оборот пального на рік становить менше ніж 1000 метрів кубічних. Тобто, скоріш за все, навіть у разі отримання ліцензії ставати платником акцизу вам би не довелося.

Згідно з підпунктом 14.1.6 Податкового кодексу України, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як місткість для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
Також, оскільки підприємство працює у специфічній галузі, наведемо повністю регулюючий пункт 28 Закону №3817, де міститься пільга щодо неотримання ліцензії:
Закон 3817 — https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3817-20#n450

Стаття 28. Основні вимоги до зберігання пального

1. Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

2. Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

3. Суб’єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб’єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.

4. Ліцензія на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

1) підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

2) підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

3) суб’єктами господарювання для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

5. Суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газових балонах), кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

{Частина п'ята статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4536-IX від 16.07.2025}

6. Забороняється зберігання та/або реалізація (використання) пального, отримання якого не підтверджено:

1) для імпортера - митною декларацією (у тому числі тимчасовою, додатковою чи іншим видом митної декларації) або документом, необхідним для розміщення товарів на тимчасове зберігання під митним контролем;

2) для суб’єкта господарювання оптової та/або роздрібної торгівлі - первинним документом, а при переміщенні в межах одного суб’єкта господарювання - документом на внутрішнє переміщення;

3) для суб’єкта господарювання, що здійснює зберігання пального (для потреб інших суб’єктів господарювання), - документом, що підтверджує прийняття товару на зберігання;

4) для суб’єкта господарювання, що здійснює зберігання пального для власних потреб, - документом, що підтверджує прийняття пального.

7. Під час проведення перевірки з питань дотримання вимог цього Закону суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зобов’язані в день початку перевірки надати посадовим особам податкового органу, які проводять перевірку, інформацію про адреси або кадастрові номери всіх земельних ділянок, на яких розміщені ємності для зберігання пального, їхню кількість та місткість, а також надати таким посадовим особам можливість огляду таких ємностей.

Ми не можемо стверджувати, що пільга точно застосовується до вашого підприємства, оскільки для цього мають виконуватися всі умови, зазначені у підпункті 3 пункту 4 статті 28:

--Пальне споживається для власних виробничо-технологічних потреб — цю умову виконано.
---Пільга поширюється лише за умови, що пальне зберігається і споживається вашим обладнанням (водонагрівачем) безпосередньо на території нафто- чи газовидобувного майданчика. Якщо пальне зберігається на вашій базі поза межами такого майданчика — на це місце зберігання потрібно отримати ліцензію.Тобто, нам невідомо, чи виконано цю умову?
--Пальне не реалізується через місця роздрібної торгівлі — ця умова також виконується.

Отже, можливі два сценарії:

Перший. Якщо пальне зберігається на майданчику — пільга застосовується. Ви привозите пальне (в каністрах, бочках) безпосередньо на територію видобувного майданчика, де працює водонагрівач, і там же його заправляєте. У цьому випадку ліцензія не потрібна.

Для аргументації слід підготувати лист на бланку підприємства на керівництво АЗС, де зазначити:

• Ваше підприємство надає допоміжні послуги у нафтогазовій галузі (вказати відповідний КВЕД).
  Пальне закуповується для заправки технологічного обладнання, яке використовується виключно на нафтогазовидобувних майданчиках для власних виробничих потреб.
  На підставі статті 28 Закону №3817 така діяльність не потребує ліцензії на зберігання пального.
  

Другий. Якщо пальне зберігається на власній базі, гаражі або орендованому складі поза межами видобувного майданчика — така база вважається місцем зберігання пального, яке не підпадає під виняток, і на нього потрібно отримати ліцензію на загальних підставах.

Якщо буде визначено, що ваше підприємство дійсно підпадає під умови пільги, слід забезпечити документальне підтвердження цього, щоб уникнути порушень. Доцільно:

уточнити у замовника (видобувної компанії) межі території, яка вважається видобувним майданчиком;
організувати процес так, щоб пальне доставлялося безпосередньо на об’єкт надання послуг і не зберігалося на проміжних складах;
оформити внутрішні документи (договори, акти, подорожні листи, звіти про роботу обладнання), які підтверджують, що пальне використовувалося саме на території конкретного нафтогазовидобувного майданчика.