Керівники підприємств, які повністю або частково утримуються бюджетним коштом, направляють працівників у відрядження, керуючись Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59. Для приватних підприємств дотримуватися Інструкції № 59 не обов’язково. Проте вони мають право включати її положення до своїх колективних договорів та інших локальних нормативних документів. В абз. 4 п. 13 розд. I Інструкції № 59 зазначено: на час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило.
Тобто, якщо працівника-сумісника направляють у відрядження за основним місцем роботи, то й середній заробіток зберігають за основним місцем. На роботі за сумісництвом зберігають лише робоче місце та посаду. Дні перебування працівника-сумісника у відрядженні за основним місцем не оплачують. Аналогічно і в зворотній ситуації - якщо у відрядження направляють за сумісництвом, то саме тут і буде зберігатись заробіток. Це підтверджують фахівці Мінсоцполітики в листі від 23.04.2013 № 146/13/133-13 та Мінфіну в листі від 29.12.2007 № 31-18030-07-27/29310. На час відрядження працівник за іншим місцем роботи може взяти неоплачувану відпустку (ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»). Така відпустка надається за угодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин, але не більше ніж на 30 календарних днів на рік. У табелі обліку робочого часу період відпустки без збереження заробітної плати відмічають позначкою «НА». можна надати і щорічну оплачувану відпусту. Можна взагалі не надавати відпустку. За наявності підтвердних документів роботодавець на роботі де не направлено у відрядження має право відмічати в табелі обліку робочого часу період відсутності сумісника на роботі позначкою «I» (інші причини неявок). Відповідно така відсутність не буде оплачена.
Факт відрядження за іншим місцем роботи працівник може підтвердити такими документами:
довідкою з відповідного місця роботи про заплановане відрядження;
завіреною копією наказу про направлення працівника у відрядження з місця роботи.
Якщо ж працівник одночасно відряджається з основного місця роботи і з місця роботи за сумісництвом, то у цьому випадку вимоги ч. 4 ст. 121 КЗпП повинні виконуватись за обома місцями роботи.