Зарахування платежу згідно з його призначенням є юридично обґрунтованим, проте для уникнення потенційних спорів настійно рекомендується отримати від платника (фізособи 2) письмове підтвердження про те, що платіж здійснено саме за договором фізособи 1.

Податкові ризики для лізингової компанії мінімальні, оскільки отримання авансу за договором фінансового лізингу не створює податкових зобов'язань з ПДВ. За ПКУ 187.6. Датою виникнення податкових зобов’язань лізингодавця (орендодавця) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичної передачі об’єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) у володіння та користування лізингоодержувачу (орендарю).

Відповідно до Цивільного кодексу України, ст. 528, кредитор (у вашому випадку — лізингова компанія) зобов'язаний прийняти виконання зобов'язання, запропоноване за боржника (фізособу 1) іншою особою (фізособою 2), якщо з умов договору, закону або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати його особисто. Грошове зобов'язання не є таким, що має виконуватися особисто. Оскільки у призначенні платежу чітко вказано, за кого і за яким договором здійснюється оплата, лізингова компанія має підстави зарахувати ці кошти як виконання зобов'язання фізособою 1

Хоча пряма вимога щодо додаткових документів відсутня, для мінімізації ризиків майбутніх спорів (наприклад, якщо фізособа 2 заявить про помилковий платіж і вимагатиме повернення коштів) доцільно вчинити такі дії:

Отримати лист-підтвердження. Найпростіший і найефективніший спосіб — звернутися до фізособи 2 з проханням надати письмове підтвердження. У листі платник має чітко зазначити, що платіж на таку-то суму за таким-то платіжним дорученням було здійснено ним свідомо в рахунок виконання зобов'язань фізособи 1 за договором фінансового лізингу № [номер] від [дата]. Такий лист буде достатнім доказом для зарахування оплати.
Тристороння угода (опціонально). Якщо такі платежі від третьої особи будуть систематичними, можна укласти додаткову тристоронню угоду між лізинговою компанією, фізособою 1 та фізособою 2, де врегулювати порядок таких оплат.
Договір доручення між фізособами. Ймовірно, між фізособою 1 та фізособою 2 існує усна або письмова домовленість (наприклад, договір доручення згідно з Цивільним кодексом України, ст. 1000), на підставі якої здійснюється платіж. Лізингова компанія не є стороною цього договору, але наявність листа-підтвердження від платника убезпечить її від можливих непорозумінь.

Раді допомогти, звертайтесь ще!