Щодо первинки, якою оформлюють рух фірмового одягу, то її, на законодавчому рівні не затверджено. Типові форми є тільки для обліку спецодягу. Ідеться про: особисту картку обліку спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту, форму якої затверджено наказом Держгірпромнагляду України від 24.03.08 р. № 53; особисту картку обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (ф. № МШ-6) і відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (ф. № МШ-7),
що затверджені наказом Мінстату України від 22.05.96 р. № 145. Списання непридатного для подальшого використання спецодягу оформляють Актом на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. № МШ-8). Але ніхто не забороняє взяти їх за основу під час розробки власної первинки для оформлення руху фірмового одягу (це дозволяє зробити п. 2.7 Положення № 88).

ПДВ. Вхідний податок, який закладено у вартості спецодягу, можна за загальними правилами включити до складу податкового кредиту. Звичайно за наявності правильно оформленої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної (п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ПКУ). Виняток – випадки передачі спецодягу в неоподатковувану чи звільнену від ПДВ діяльність. В такому разі виникає необхідність нарахування компенсуючого ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Податок на доходи та військовий збір. Відповідно до пп. 165.1.9 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника не потрапляє вартість спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, якими роботодавець забезпечує платника відповідно до Закону про охорону праці, спеціального (форменого) одягу та взуття, які надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику, який перебуває з ним у трудових відносинах.

Отже, сплачувати податок на доходи та відповідно військовий збір (пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ) із вартості ЗІЗ та форменного одягу, виданого працівникам у тимчасове користування, точно не потрібно.

Про фірмовий одяг прямо в пп. 165.1.9 ПКУ не згадано. Проте формально, на наш погляд, це не повинно робити таку видачу оподатковуваною. Адже це не благо працівника (йому, за великим рахунком, може бути все одно в чому працювати), це скоріше репутація роботодавця. Тож про виникнення доходу у фізособи не мало би йтися. Проте не виключаємо, що податківці із-за формальної відсутності згадки про фірмовий одяг в пп. 165.1.9 ПКУ можуть наполягати на його оподаткуванні.

Податок на прибуток. Ті ж підприємства, які ведуть облік податкових різниць, під час обліку спецодягу можуть потрапити лише на необхідність застосування «необоротних» коригувань із ст. 138 ПКУ. Це можливо, лише щодо спецодягу, який визнано податковим основним засобом (тобто вартість якого більше 20 тис. грн).

Єдиний внесок. Такі операції не є базою для нарахування єдиного внеску. Підтверджує це й п. 5 р. II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 №1170. До фонду оплати праці не належить лише вартість виданих працівникам, відповідно до чинних норм, спецодягу, спецвзуття й інших ЗІЗ (п. 3.19 Інструкції № 5).Тож формально тут ситуація, аналогічна до податку на доходи й пп. 165.1.9 ПКУ (навіть більш радикальна, бо немає згадки хоча б про формений одяг).Отже, не виключаємо: контролюючий орган може наполягати на тому, що вартість фірмового (корпоративного) одягу, виданого на поворотній основі, як у межах установлених підприємством норм, так і понад них, є базою для нарахування єдиного внеску. Тож, аби під час перевірки не наразитися на донарахування зобов’язань із податку на доходи, військового збору та єдиного внеску, радимо заручитися із цього питання відповіддю контролюючого органу у форматі індивідуальної податкової консультації.

Більше тут: https://7eminar.ua/news/2988-odyag-dlya-pracivnikiv-oblik-ta-opodatkuvannya

Раді допомогти, звертайтесь ще!