На нашу думку, якщо у договорі не було передбачено штрафних санкцій, то їх застосовувати немає підстав.

У ситуації, що виникла винні обоє сторони, бо не здійснювали своєчасну інвентаризацію взаєморозрахунків.

Навіть, якщо у договорі прописано такі випадки застосування відповідальності, правомірність встановлення у договорі ЦПХ санкцій за порушення податкового законодавства залишається спірною.

Судова практика з цього питання має дві протилежні позиції.

З одного боку суди вважають, що відповідальність за податкове правопорушення не може бути підставою господарсько-правової відповідальності. Прикладами такої точки зору судових органів є постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2018 р. у справі № 918/216/17, постанова ВГСУ від 02.07.2016 р. у справі № 913/1045/15, постанова ВГСУ від 04.10.2017 р. у справі № 920/1190/16, рішення Господарського суду Тернопільської обл. від 22.05.2018 р. у справі № 921/27/18.

Отже, оскільки обов’язок зі складання та реєстрації ПН/РК виникає у покупця / постачальника саме на підставі податкового законодавства, то питання дотримання суб’єктом господарювання відповідних вимог не перебуває в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин. При цьому покладання сторонами договору на постачальника обов’язку скласти, зареєструвати та надати покупцю ПН не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Правове обґрунтування іншої позиції базується на принципі свободи договору як однієї із загальних засад цивільного законодавства (ст. 3, 627 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3118 ). Відповідно до ст. 174 ГКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1264 договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань.

Тобто, якщо договором встановлені відповідні обов’язки сторін, а також відповідальність за їх порушення (в т. ч. за порушення порядку складання та реєстрації ПН/РК), є високі шанси на позитивне вирішення судового спору та стягнення санкцій, розрахованих на підставі договору, оскільки такі позовні вимоги суди вважають обґрунтованими.

Тобто, за законодавством сплата таких штрафних санкцій має сумнівний правовий статус, а якщо їх застосування ще й не було прописано у договорі, то виникає питання за що саме підприємство буде сплачувати.

Важливо визначитися з видом господарської санкції, яку ви будете сплачувати, адже у претензії постачальнику потрібно послатися на норми законодавства або пункти договору, чи укласти з ним додаткову угоду тощо. У сфері господарювання найчастіше застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків та штрафні санкції.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГКУ потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Однак, говорячи про відшкодування збитків, потрібно застерегти, що для застосування цієї міри господарської відповідальності необхідна наявність 4 елементів складу правопорушення:

- протиправна поведінка;
- шкідливий результат такої поведінки — збитки;
- причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками;
- вина особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Під штрафними санкціями розуміють господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ст. 230 ГКУ).

Тобто, якщо умовами господарського договору на покупця (постачальника) покладено обов’язок щодо належного оформлення та реєстрації у визначений строк ПН / РК, порушення цього обов’язку є відповідно порушенням господарського зобов’язання і спричинює застосування штрафних санкцій, встановлених у договорі. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦКУ право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Якщо сторони домовляться та документально оформлять сплату штрафних санкцій, то в бухобліку відображаємо проведення:

Дт 311 Кт 631 – отримано повернення передоплати;

Дт 948 Кт 631 – нараховано штрафні санкції від постачальника в рахунок передоплати.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4551 суми неустойки (штрафів та/або пені) не включаються до складу договірної (контрактної) вартості для цілей визначення бази оподаткування ПДВ в разі постачання товарів/послуг.

Платники податку на прибуток, які при визначенні об'єкта оподаткування враховують податкові різниці, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшують на суму штрафів та пені, нарахованих у наступних випадках (пп. 140.5.11 ПКУ):

- на користь неплатників податку на прибуток, зокрема єдиноподатників (виняток – фізособи, які не є підприємцями);
- на користь платників податку на прибуток, що сплачують його за ставкою 0%;
- за порушення вимог законодавства. Це стосується й штрафів і пені, які нараховані іншими органами влади, а не тільки ДПС.
Таке збільшення фінансового результату до оподаткування платники можуть відобразити у рядку 3.1.11 додатка РІ до Декларації.

Тобто, у декларації з податку на прибуток податкової різниці може й не бути, якщо отримувач штрафу - платник податку на прибуток на загальних підставах.

Раді допомогти, звертайтесь ще!