Такий графік роботи можна розцінювати і як відрядження і як роз’їзний характер роботи. Тож маєте самостійно визначити це в Положенні про оплату праці.

Якщо роботодавець вирішить встановити надбавку за роз’їзний (пересувний) характер робіт, йому слід керуватися нормами постанови КМУ від 31.03.99 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/490-99-%D0%BF#Text .

Граничний розмір надбавки працівникам за день не може перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України – 800 грн за день роботи. На відміну від звичайних добових, які не оподатковуються в межах 800 грн за добу по Україні в 2025 році, надбавка оподатковується. З неї утримується ПДФО та ВЗ. ЄСВ не нараховують (п.10 розд.І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ, затвердженому Постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1170-2010-%D0%BF#o14). Якщо специфіка господарської діяльності передбачає постійні поїздки, є сенс зазначити це в посадових інструкціях і трудовому договорі із працівником. В такому разі можна встановити надбавку у відсотках до посадового окладу.

Дні поїздок працівників до інших населених пунктів табелюють як звичайні робочі дні.

Якщо такі поїздки є час від часу – простіше оформлювати відрядження. В такому разі потрібно дотримуватися норм ст.121 КЗпП – виплата добових, оплата днів відрядження не нижче ніж в середньому розмірі, компенсація витрат на проживання.

Порядок оплати праці для найманих працівників однаковий, незадежно від того роботодавець юрособа чи ФОП.

Раді допомогти, звертайтесь ще!