Заголовок тимчасово відсутній

Якщо електронний документ складено з дотриманням вимог чинного законодавства та він містить всі необхідні реквізити, він має таку саму силу, що і паперовий документ. При цьому, якщо договір оферти укладено з Оператором, то це є свідченням того, що суб’єкт господарювання є користувачем електронного обігу. Однак, якщо договором з покупцем не закріплена обов’язковість електронного документообігу між сторонами, то контрагент вправі не прийняти направлений йому електронний документ та наполягати на оформленні саме паперового первинного документу

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів регулюються:

Законом України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#n2 (далі - Закон №851). Зокрема, у ст. 14 цього Закону вказано, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу;

Законом України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text (далі - Закон №2155).

Законом України від 03.09.2015 №675-VIII «Про електронну комерцію» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/675-19#n2 (далі - Закон №675). Зокрема, у ч. 1 ст. 5 цього Закону вказано, що одними з основних принципів у сфері електронної комерції є: свобода вчинення електронних правочинів та однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#n155 , первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3118 , відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 06.08.2024 у справ №380/16290/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/120873027 вказував на те, що згідно з частиною першою статті 8 Закону №851 юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Отже, чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу.

З наведеного вище вбачається, що, якщо електронний документ складено з дотриманням вимог чинного законодавства та він містить всі необхідні реквізити, він має таку саму силу, що і паперовий документ. За таких обставин, податківці не мають законних підстав відхиляти (вважати таким, що його немає) електронний документ.

При цьому, якщо договір оферти укладено з Оператором, то це є свідченням того, що суб’єкт господарювання є користувачем електронного обігу.

Разом із тим, потрібно у договорі з контрагентом (покупцем) передбачити можливість електронного документообігу. Так, якщо договором не закріплена обов’язковість електронного документообігу між сторонами, контрагент вправі не прийняти направлений йому електронний документ та наполягати на оформленні саме паперового первинного документу.

Раді допомогти, звертайтесь ще!