Заголовок тимчасово відсутній

1. Підприємство може придбати житлове приміщення. Також, на підставі того, що є ст. 91 КЗпП, яка встановлює, що підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників, підприємство може включити умову надання житла в колективний договір або трудові договори з працівниками.

2. Я не можу погодитися, що це будуть обов'язково негосподарські основні фонди. Саме у випадку, якщо передбачено колективним чи трудовим договром і слугує для виконання трудових функцій працівником - це досить потужний аргумент для того, щоб вважати такі засоби виробничими. Уважаємо, що квартира підприємства, у якій проживає працівник за умовами трудового договору, – це об’єкт ОЗ, який використовується в господарській діяльності. Дійсно, прямого доходу від цього підприємство не отримує, але в такому разі забезпечення працівника квартирою – умова його співпраці з підприємством, а робота такого працівника продукує дохід. Можна провести аналогію із забезпеченням працівника робочим місцем як умови виконання його трудових функцій. Тобто забезпечення працівника місцем проживання – це також умова його трудових відносин із підприємством. Допомогти обґрунтувати це може п. 6 постанови КМУ від 02.03.98 р. № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», за яким працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв’язку з переведенням їх на роботу, і членам їхніх сімей житлове приміщення надається на умовах, передбачених трудовим договором.

Якщо ж не включити таку умову - то , скоріш всього, доведеться розглядяати такі основні засоби як невиробниці, і коригувати амортизаційні різниці (бо в податковому обліку невиробничі оснвоні засоби не амортизуються).

Але, не було зазначено - чи коригує підприємство податкові різниці? якщо так, слід обов'язково включити таку умову в трудові договори, або в колективний договір, щоб не обліковувати тут податкову різницю за п. 138.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n10662, якщо ж ні, то для підприємства не буде мати значення, чи використовується такий ОЗ в господарській діяльності, тому що витрати на амортизацію в бухобліку повністю прееносяться і на податковий облік.

3. Термін корисної екслпуатаціїї в бухобліку встановлюється відповідно до облікової політики (ПСБО 7 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00#Text), а в податковому обліку термін експлуатації для ОЗ групи 3 (будівлі) складає 20 років. Отже, який термін встановити , підприємство вирішує самостійно, але у разі якщо коригує різниці - має зважати на податковий термін амортизації. (згідно ст. 138.3.3 ПКУ) та коригувати амортизаційні різниці

4. Можливо зробити і так, і так.

Можна продати це майно учаснику (перед ліквідацією товариства).

Варто звернути увагу на супутні витрати при покупці нерухомості:

- збір на державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу (Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»);

- державне мито в розмірі 1% суми договору за посвідчення договорів відчуження об'єктів нерухомого майна (п.п. а, п. 3 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» і ч. 1 Указу Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»).

Загалом, при придбанні майна фізичною особою учасником Товариства, він буде зобов'язаний сплатити 2% від вартості майна.

Можливо зробити інакше: Договір міни, при цьому, за податковими наслідками, прирівнюється до договору купівлі-продажу.

Не радимо договір дарування - виникає оподаткування фізособи -засновника 18,5% +1,5%

Але, в будь якому разі ці обидва варіанти досить громіздки.

Натомість, отримання майна учасником при ліквідації товариства - більш зрозумілий варіант.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам товариства, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 ЦК України.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія організовує реалізацію майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

При поверненні майна учаснику Товариства, у зв'язку з його ліквідацією, юридична особа не отримує дохід, а щодо засновника -

у випадку якщо вартість майна, що повертається, буде дорівнювати або меншою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то інвестиційний прибуток не виникає, а отже зобов'язання з оплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, в учасника будуть відсутні.

У випадку, якщо вартість майна, що повертається, буде більшою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то ця різниця, буде інвестиційним прибутком, а отже учасник буде зобов'язаний сплатити з цієї різниці податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору.

І нарешті компромісний варіант - зменшення статуного капіталу товариства. Для зменшення розміру статутного капіталу Товариства, його учасники мають прийняти відповідне рішення, (з вказівкою щодо обов'язкового повідомлення його кредиторів та строків такого повідомлення, та повернення, у зв'язку з цим, внесеного учасником майна), внести відповідні зміни до Статуту Товариства, зареєструвати його у Реєстрі, повідомити усіх кредиторів Товариства, вимоги яких до Товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке своє рішення, дочекатися спливу 30 днів з моменту такого повідомлення, та тільки потім, виплатити учаснику Товариства, зменшувану частину статутного капіталу (або повернути майно у випадку прийняття такого рішення).

Слід також пам'ятати, що такі операціїї, коли повертається внесок майном, є об'єктом оподаткування ПДВ. Так само і при виплаті дивідендів (ст.196.1.6 ПКУ). Але, щодо дивідендів у вигляді майна - це виглядає досить сумнівно, адже Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні виплачувати дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ст. 26 Закону України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»)

Раді допомогти, звертайтесь ще!