Заголовок тимчасово відсутній

Питання про додаткове благо- не єдине питання, яке постає в такій систуаціїї, тут є також питання про дотримання валютного законодавства.

У ПКУ таким ситуаціям присвячений п.п. 170.9.1 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965, який передбачає оподаткування надміру витрачених сум, виданих під звіт:

— на відрядження (які перевищують суми, розраховані згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ);

— для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала (оподатковується сума, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій — п.п. «б» п.п. 170.9.1 ПКУ).

Теоретично наведені у запитанні витрати можна кваліфікувати подвійно: і як витрати водія на закордонне відрядження (що підпадають під п.п. «а»), і як витрати на виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок Товариства, тобто — на госппотреби (п.п. «б»).

При закордонному відрядженні на службовому автомобілі п. 12 розд. III Інструкції № 59 https://zakon.rada.gov.ua/go/z0218-98 передбачається відшкодовувати працівнику, окрім витрат на ПММ, також — інші витрати: пов’язані з технічним обслуговуванням (ТО), стоянкою та паркуванням службового автомобіля, збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.

Водночас за формального підходу витрати, пов’язані з ТО авто, не охоплюють також і витрати на його ремонт. Такий висновок може походити з норм Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу від 30.03.98 № 102 https://zakon.rada.gov.ua/go/z0268-98. Якщо ті чи інші витрати під ТО не підпадають, то формально йдеться вже не про витрати на відрядження, а про витрати на господарські потреби. Якщо це — не витрати «на відрядження», вони мають кваліфікуватись як витрати на «виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи» (ТОВ).

Витрати, понесені у зв’язку з виконанням трудової функції, за умови підтвердження їх доцільності та обґрунтованості, Товариство має водію відшкодувати поверх витрат на відрядження. І такі суми компенсації, оскільки вони підтверджені документально, не можуть вважатись доходом (додатковим благом) робітника-водія і оподатковуватись ПДФО та ВЗ

У тому числі й у разі оплати водієм ремонту за рахунок власних інвалютних коштів.

Звісно, право на урахування витрачених підзвітних сум (отримання відшкодування у разі витрати власних коштів) працівник отримає лише в разі надання ним звіту та первинних документів, які підтверджують понесені ним витрати на ремонт. Доцільно у Положенні або в наказі про відрядження зазначити, що у разі поламки авто під час відрядження (у тому числі за кордоном) водію доручається замовляти й оплачувати ремонт авто за рахунок Товариства, а у разі нестачі коштів також і за власний рахунок водія з подальшою компенсацією йому таких витрат. Отже, щодо ПДФО та ВЗ як з додаткового блага тут не має бути питань, за наявності підтвердних документів - доходів у працвника немає, блага він не отримує, оподаткування відсутнє.

І тут настає черга ризиків щодо порушення валютного законодавства.

Розрахунки між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними операціями мають здійснюватися виключно через банки (п. 31 Положення № 2). Але окремі дозволи на використання готівкової іноземної валюти за кордоном містяться в пп. 42 та 43 Положення № 2.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/v0002500-19#Text " Положення про здійснення операцій із валютними цінностями".

З них:

Пункт 42 дозволяє резидентам — юрособам та ФОП для проведення розрахунків щодо забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон використовувати готівкову інвалюту, зняту для цих цілей із власних поточних рахунків.

п. 43 Положення № 2 дозволяє юрособам-резидентам та представництвам юросіб-нерезидентів використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для здійснення розрахунків з оплати експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном.

Про оплату воідєм з власних інвалютних коштів ані п.43, ані 42 не згадує. Але, немає сумнівів щодо законності розрахунків, коли відряджений за кордон власною інвалютою оплачує витрати на відрядження. Заперечень щодо цього податкова ніколи не мала.

Отже, тут в законодавстві є невизначеність, і тому є ризик, що фіскали будуть стверджувати, поняття «експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням транспортних засобів» не охоплює також і витрати на їх ремонт, і тоді можуть спробувати застосувати штраф за порушення валютного законодавства. (це штраф у розмірі 25 % від суми такого розрахунку згідно п. 5 Порядку № 524 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/524-2021-%D0%BF#Text, а також, якщо знайдено "винну" посадову особу — можливий і адмінштраф у розмірі від 17000 до 51000 грн (ст. 1621 КУпАП). З цим можна сперечатися, зокрема посилатися на постанову Львівського апеляційного адмінсуду від 19.09.2018 № 876/11645/17 у справі № 803/1363/17

Отже, в цьому випадку слід зосередитися на доведенні того, що витрати на ремонт є все ж таки "експлуатаційними витратами, пов’язаними з обслуговуванням транспортних засобів". Звісно, радимо отримати власну ІПК з цього приводу.

Прооблем би не було, якщо б водій розрахувався за кордоном корпоративною карткою. - в будь якій сумі вимоги валютного законодавства не були б порушені.

В обліку Дт91-94,23 Кт632, Дт632 Кт3721, Дт375Кт746, Дт311Кт375, Дт3721Кт311

Раді допомогти, звертайтесь ще!