Заголовок тимчасово відсутній

За понаднормовий простій із вини замовника (а інколи й через незалежні обставини) у договорі перевезення встановлюється окремий тариф. Тобто оплата за простій розглядається як плата за додаткову послугу перевізнику. З юридичної точки зору таке трактування простою цілком можливе. Адже умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо інше не встановлено ЦКУ, Жодних обмежень стосовно переліку додаткових послуг, які може надавати перевізник згідно з договором перевезення автотранспортом вантажу, чинне законодавство не встановлює (абз. 2 ч. 2 ст. 908 ЦКУ). Про те, як оплачується простій, варто прописати в договорі або в додатку до нього. Документами, які можуть підтвердити простій автотранспорту на митниці, є зокрема міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), митна декларація.
Плата за понаднормативний простій — штраф. Суми, які замовник виплачує за понаднормативний простій, не обкладаються ПДВ. Адже згідно з п. 188.1 ПКУ до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів і пені), отримані платником податків у результаті невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань. Тому перевізник, який отримав штраф від замовника, не повинен складати податкову накладну.
Плата за нормативний простій (якщо така справляється окремо) — послуга. Сума, що сплачується за простій, підпадає під об’єкт обкладення ПДВ на підставі п.п. «б» п. 185.1 ПКУ, якщо місце постачання послуги перевезення (у складі якої сплачується і простій) — митна територія України.

Щодо оплати праці водіїв. особливості.

Ситуація виключна і виникла не з вини водія. Тому, якщо такий факт встановлено (наприклад, за звітом про відрядження) і підтверджено документально (наприклад, документами, оформленими на митниці), то роботодавець має оплатити ці понаднормово відпрацьовані години у подвійному розмірі (ст. 106 КЗпП). Як говорить пп. 2.10 Положення №340, залучення водіїв до надурочних робіт здійснюється відповідно до статей 62 - 64 КЗпП. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (зміни) (ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів поспіль або 120 годин на рік. А змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 10 годин не частіше ніж двічі на тиждень та 9 годин в інші дні (пп. 3.1 Положення № 340). Але є і виключення, зазначені в пп. 3.2 Положення. Змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшено понад норми, установлені пунктом 3.1 цього Положення, в разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність ТЗ, зупинення руху ТЗ в рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, відсутність місць стоянки).

Раді допомогти, звертайтесь ще!