Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно вимог п. 7 НС(п)БО 16 «Витрати» - витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Тому, у разі прийняття рішення перенести витрат шляхом проведення Дт.44 Кт 631 (або будь яким іншим проведення) включення їх до витрат наступного податкового періоду буде порушенням вимог НС(п)БО 16 «Витрати».

Для перенесення витрат до наступних періодів використовують рахунок 39 і рахунок 15.

Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

Витратам майбутніх періодів властиві такі ознаки:

понесені у звітному періоді (є оплата та документальне підтвердження здійснення витрат);
належать до майбутніх періодів. Доходи, пов’язані з такими витратами, виникнуть у наступних періодах, або сплата таких платежів пов’язана з майбутніми періодами.
Приклади витрат майбутніх періодів наведено в Інструкції № 291:

передплата газет, журналів, періодичних та довідкових видань;
проавансовані орендні платежі;
оплата страхового полісу;
підготовчі до виробництва роботи в сезонних галузях промисловості;
освоєння нових виробництв та агрегатів.
Зауважимо, що цей перелік не є виключним. У разі якщо у підприємства виникають інші подібні витрати, необхідно прописати це у наказі про облікову політику, орієнтуючись на специфіку діяльності. У більшості підприємств перелік таких витрат поповнить, зокрема, оплата за користування програмним забезпеченням (поновлення програмного забезпечення) за кілька місяців наперед.

Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів на якому також можна акумулювати певну суму витрат.

Очевидно що якщо якімось чином витрати можна віднести до 39 чи 15 то це справжній шанс зберегти їх, а просто так будь які витрати включити то можна до 39, але ж на якій підставі їх потім звідки забрати та на якій підставі їх включити до того періоду.

Проте, слід звернути увагу, що включення до суми витрат по рахунку 39 чи 15 витрати які не належать до витрат майбутніх періодів або капітальних інвестицій також потім не дасть можливість їх до віднесення в майбутніх періодах.

Крім того, ПКУ не передбачено здійснення коригування витрат (перенесення їх до наступних періодів) по причині прийняття рішення не відображати збитки.

Слід пам’ятати, що відповідно п. 46.2 ст. 46 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n1144 фінансова звітність є невід’ємною частиною декларації з ПНП і відображені в ній показники мають відповідати задекларованим показникам в декларації з податку на прибуток за відповідний період. Невідповідність показників може стати причиною надання статусу звіту «до відома» (ст. 48 ПКУ) або стати причиною направлення запиту від податкового органу, щодо виявлених розбіжностей. (п.п. 1 п. 3 ст. 73 ПКУ)
Найоптимальнішим варіантом недекларування збитків та збереження права на витрати є навмисне допущення бухгалтерської помилки, а саме не включення витрат до складу витрат періоду (не внесення до бази обліку документів, або їх не проведення).
У разі потреби відображення таких витрат, складається бухгалтерська довідка «…в результаті проведеної внутрішньої перевірки показників бухгалтерського обліку за 2023 рік встановлено не включення до складу адміністративних витрат/витрат на збут/чи інше витрат, що підтверджуються наступними первинними документами……. З метою усунення встановленої помилки є необхідність у виправленні показників фінансової звітності та декларації з ПНП за 2023 рік…..»
Частиною 6 ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин.

Якщо внаслідок виявлених у фінансовій звітності помилок підлягають уточненню показники податкової декларації, таке уточнення здійснюється відповідно до положень ст. 50 ПКУ, із поданням до уточнюючої податкової декларації уточненої фінансової звітності за відповідний звітний період.

Уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації з податку на прибуток подається згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ ( у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ)).

Про оптимізацію податку на прибуток ми говорили на відеокурсі https://7eminar.ua/events/3582/7696

Раді допомогти, звертайтесь ще!