Заголовок тимчасово відсутній

Ніяких негативних наслідків для підприємства це становити не повинно. Головне – виплачувати за цей період добові (ч.2 ст.121 КЗпП - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719).
Максимальний строк закордонного відрядження 60 к.днів (і 30 – для відряджень по Україні) встановлено для бюджетних установ чи підприємств, установ, організацій, що фінансують з держбюджету. Це обмеження встановлює пункт 6 постанови КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-п). Але ця постанова стосується працівників бюджетних установ і для комерційних підприємств її норми не обов’язкові.
Власне, як і Інструкція №59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98), обов’язкова лише для бюджетників.
Тож, для комерційних підприємств граничної тривалості відряджень (у т.ч. закордонних) законодавством не встановлено.
Тому, керівництво комерційного підприємства може передбачити у внутрішньому положенні про службові відрядження будь-який строк закордонного відрядження (у т.ч. і більший за 30 к.днів, або взагалі не встановлювати конкретний строк). Головне – це чітко й детально прописати у внутрішньому положенні про службові відрядження.
Добові виплачуються працівникові за кожен календарний день перебування у відрядженні (а період перебування визначається за наказом про відрядження і документами, що підтверджують факт поїздки туди й назад), і за робочі, і за вихідні, святкові, неробочі дні. Тому, фактично, добові слід сплачувати за кожен календарний день відрядження «з… по…» відповідно до наказу про відрядження. Раді допомогти, звертайтесь ще!