питання ліцензування операцій зі зберігання пального визначає Закон № 481. У ст. 1 цього Закону міститься термінологія. А от ліцензійні питання висвітлені у ст. 15. Якщо пальне зберігається на підприємстві навіть для власних цілей, наприклад у ємностях (каністрах, резервуарах, бочках тощо), то підприємству слід отримати ліцензію на його зберігання. Не отримують ліцензію на зберігання пального суб’єкти господарювання, які здійснюють зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів (включно) та коли пальне зберігається у паливному баку автомобіля (БЗ 113.04). На період дії ВС та протягом 30 днів з дня його припинення/скасування можна без ліцензії зберігати пальне для власних потреб для заправлення генератора (ст. 18 Закону № 481) в обсязі до 2000 літрів на кожний об’єкт, де є генератор. Коли суб’єкт зберігає пальне для власного використання, то в нього, крім необхідності отримання ліцензії на зберігання пального, також виникає питання з тим, чи не підпаде він у цьому випадку під визначення платника пального акцизу? Відповідь на це запитання в мирний час залежить від об’єму ємностей, в яких зберігається пальне, та обороту пального за період. Річ у тому, що зобов’язання стати платником пального акцизу виникає за наявності акцизного складу. А відповідно до п.п. 14.1.6 ПКУ акцизного складу у суб’єкта господарювання, що зберігає пальне виключно для власного споживання, не буде, якщо: — він не є платником сільгоспЄП і місткість ємностей на його нафтоскладі не перевищує 200 кубічних метрів та протягом календарного року він отримує пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки на АЗС тощо). Тобто у Вашому випадку потрібно отримати ліцензію на зберігання пального, але не потрібно реєструватись платником пливного акцизу. Раді допомогти, звертайтесь ще!