Заголовок тимчасово відсутній

Такому ФОП краще встановити для таких працівників роз’їзний характер праці. Робота роз’їзного характеру не вважається відрядженням. Згідно з п. 2 розд. І Інструкції № 59 службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (рухомий) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колдоговором підприємства або трудовим договором між працівником і роботодавцем zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Якщо роботодавець не визначить роботи, пов’язані з виконанням посадових обов’язків в іншому населеному пункті, як роз’їзні, тоді вони будуть уважатися завданням, для виконання якого оформляється відрядження. Якщо все оформлено правильно, то службові поїздки працівників із роз’їзним характером роботи не вважаються відрядженнями, а отже, і добові їм не виплачуються. У табелі обліку робочого часу такі дні зазначаються як звичайні робочі дні, за які працівникам нараховується зарплата. Оскільки працівники несуть підвищені витрати, пов’язані із частою передислокацією організації або відірваністю від постійного місця проживання, на практиці підприємство компенсує такі витрати шляхом установлення доплат до тарифних ставок, посадових окладів за роз’їзний (пересувний) характер робіт. У п. 1 Постанови № 490 визначено, що розмір надбавки за роз’їзний характер роботи не може перевищувати граничні розміри добових, установлені КМУ для відряджень по Україні. Однак, прив’язка до відрядних норм – це право, а не обов’язок. Тому, ФОП можете встановити власний розмір надбавок виходячи зі специфіки своєї діяльності. Крім того, ФОП слід розробити внутрішній документ, у якому буде зафіксовано кількість днів, за які працівникові належить надбавка за роз’їзний характер роботи. Доплати за роз’їзний характер робіт не враховуються під час обчислення зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Тобто такі надбавки виплачують понад мінімальний розмір зарплати (у 2023 році – 6700 грн) (ст. 31 Закону № 108). Надбавки за роз’їзний характер праці оподатковуються ПДФО та ВЗ в загальному порядку і включаються у фонд оплати праці. Для цілей обкладення ПДФО дана надбавка в розмірах, передбачених трудовим (колективним) договором, розглядається як зарплата (ЗІР, категорія 103.02). Отже, сума надбавки обкладається ПДФО за ставкою 18 %, з неї утримують ВЗ за ставкою 1,5 %. Також надбавка враховується під час визначення граничного розміру доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу. Надбавки за роз’їзний характер роботи віднесені до виплат за рахунок коштів роботодавця, на які не нараховується ЄСВ (п. 10 розд. І Переліку видів виплат, здійснюваних за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170). Це стосується суми надбавок, що не перевищує граничного розміру, установленого в колдоговорі (Положенні про оплату праці, наказі по підприємству). Інакше надбавки, виплачені понад затверджену межу, можуть бути розцінені під час перевірки як індивідуальні й на них доведеться нараховувати ЄСВ (п. 2.3.4 Інструкції № 5). Раді допомогти, звертайтесь ще