Заголовок тимчасово відсутній

ыснує два варіанти обліку шин. Свій вибір на користь одного з варіантів обліку шин потрібно зафіксувати в наказі (або іншому розпорядчому документі) про облікову політику. Перший варіант передбачає наявність двох субрахунків другого порядку для обліку шин. Наприклад: 207/1 «Шини на складі» та 207/2 «Шини на автомобілі». При передачі шин в експлуатацію при такому варіанті роблять проводку: Дт 207/1 — Кт 207/2, а при їх сезонному поверненні на склад — Дт 207/2 — Кт 207/1. Списання ж шин у зв’язку з їх непридатністю супроводжується такими записами: а) якщо зношені шини продають на сторону як вторсировину: 1) списуєте на відповідний вид витрат (залежно від напряму використання автомобіля) вартість зношених шин — на Дт відповідного виду витрат (23, 91, 92, 93, 94); 2) оприбутковуєте вторинну сировину (за чистою вартістю реалізації) — Дт 209 «Інші матеріали» — Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності»; 3) відображаєте дохід від реалізації вторсировини — Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — Кт 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів»; 4) відображаєте собівартість реалізованої вторсировини — Дт 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» — Кт 209;

б) якщо зношені шини передають на утилізацію: 1) так само, як і в попередньому випадку, списуєте на відповідний вид витрат (залежно від напряму використання автомобіля) вартість зношених шин; 2) вартість послуг з утилізації включаєте до інших операційних витрат — Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» — Кт 631.

Другий варіант підійде для бухгалтерів, які не бояться в разі чого сперечатися з податківцями й обстоювати свою правоту. Цей варіант дозволяє відносити витрати на придбання шин до витрат звітного періоду вже при їх передачі в експлуатацію. У цьому випадку передача автомобільних шин в експлуатацію супроводжується проводкою: Дт відповідного виду витрат (23, 91, 92, 93, 94) — Кт 207. Головний недолік цього варіанта обліку — його не вітають податківці. При перевірках інспектори намагаються «викосити» витрати, які, виходить, тут же зменшують фінрезультат до оподаткування — об’єкт обкладення податком на прибуток. Шини, що втратили споживчі якості, перетворюються на відходи. Розміщення відходів згідно з п.п. 240.1.3 ПКУ спричиняє сплату екоподатку. Але мати справу із цим податком доведеться тільки в разі постійного розміщення відходів. Не є платниками екоподатку суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, у тому числі небезпечних, до їх передачі на утилізацію та захоронення за умови наявності в них договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованою організацією. Тому краще утримуватися використовувати шини й надалі у своїй госпдіяльності.

Раді допомогти, звертайтесь ще!